Сонячний цикл безпосередньо впливає на коливання клімату в Північній півкулі - зменшення потужності ультрафіолетового випромінювання в сонячний мінімум виявилося причиною аномально холодних зим у високих широтах в Європі, Азії і Північній Америці, заявляють кліматологи в статті, опублікованій в журналі Nature Geoscience.

Останні 400 років спостережень за Сонцем свідчать, що наше світило проходить певні періоди зростання і зниження активності, що змінюють одне одного приблизно через 11 років. Період найвищої сонячної активності називається сонячним максимумом, найменшої - сонячним мінімумом, передає РИА "Новости".

Сара Інесон з Центру вивчення клімату імені Хадлі в місті Ексетер (Великобританія) і її колеги побудували кліматичну модель, що враховує коливання сонячного циклу і їх вплив на океанічні течії. Для цього вчені вивчили дані, зібрані супутником SORCE за останні сім років.

Сонячна обсерваторія SORCE була запущена американським аерокосмічним агентством NASA в січні 2003 року. Станція стежить за змінами в інтенсивності випромінювання Сонця в декількох спектрах - видимому, інфрачервоному та ультрафіолетовому.

Інесон і її колеги виявили, що сучасні кліматичні моделі завищують силу ультрафіолетового випромінювання під час сонячного мінімуму приблизно в 4-6 разів, у порівнянні з даними SORCE. Як відзначають кліматологи, ультрафіолет є основним джерелом "підігріву" нижніх шарів атмосфери Землі. Навіть невеликі зміни в силі випромінювання ведуть до серйозних наслідків для клімату та формування озонового шару, що захищає живі організми від дії космічних променів.

Автори статті ввели коливання ультрафіолетового випромінювання як додатковий параметр в глобальну кліматичну модель HadGEM3 і простежили за змінами клімату протягом 80 років. У цій моделі враховуються взаємодії між океанічними течіями і повітряними масами, в числі яких і так зване північно-атлантичне коливання (NAO) - головний "диригент" погоди в Атлантиці.

Відповідно до моделі Інесон та її колег, тиск повітря в північних регіонах Атлантики і Тихого океану в осінній і зимовий час зростає, тоді як у середніх широтах воно падає. Приблизно те ж відбувається в реальності під час так званої "негативної" фази NAO.

Через різницю в тиску приплив теплої води в північну частину Атлантики скорочується, внаслідок чого температура повітря над північно-східною Європою і Азією знижується до аномальних значень. Крім того, кліматологи зафіксували невеликі зміни клімату на північному узбережжі Канади і в південних районах Сполучених Штатів, але вони практично не впливали на глобальну кліматичну систему.

Як відзначають Інесон і її колеги, такі аномалії зароджуються в середніх шарах атмосфери - мезосфері і стратосфері тропіків, де температура повітря падає на 1-2 градуса Кельвіна при переході від сонячного максимуму до мінімуму. Відносно холодні повітряні маси переносяться висотними меридіональними вітрами в бік Північного полюса. Через це нормальна циркуляція вітрів в приполярних областях порушується, і середні денні температури пізньої осені та зими дещо зменшуються.

Кліматологи вважають, що їх модель і нові дані з супутника SORCE допоможуть іншим кліматологам уточнити довгострокові передбачення кліматичних коливань, які не "складалися" через неточності в оцінці сили ультрафіолетового випромінювання під час сонячного мінімуму.

Раніше кліматологи готували Україну до змін клімату.