Спостерігати за падінням стародавнього міста було болісно, ​​визнає The New York Times, називаючи "руйнівників Алеппо" - Асад, Путін, Іран. На ГА ООН у 2015 році Путін наполягав: суверенітет режимів повинен превалювати над сподіваннями народів. Після революцій в Україні, Тунісі, Єгипті та Лівії збереження Асада стало для нього справою принципу, пише La Croix. Die Zeit вважає, що "стримати Путіна" можуть тільки нові фінансові санкції.

"Падіння Алеппо зміцнить становище Асада: тепер за допомогою Москви і Тегерана він контролює міську Сирію, - пише редакція The Times. - Більша частина кордону з Ліваном і узбережжя Середземного моря також під його владою. Центральний стовп західної політики - необхідність усунути Асада від влади і замінити його поміркованими повстанцями - незворотно пошкоджено". Вчора битву за Алеппо порівнювали зі Сталінградом, додає видання: "Баланс сил зміщується в усьому регіоні".

Газета пророкує, що військова вісь, яка забезпечила руйнування Алеппо, невдовзі дезінтегрується: амбіції Москви і Тегерана різняться. Зокрема, Іран готовий до розділу Сирії, а Росія в ньому не зацікавлена.

"Ці розбіжності повинна використовувати нова адміністрація США, - рекомендує The Times. - Слід уникнути відчуття того, що Іран - переможець, який здобув користь від слабкості Асада і російської військової потужності".

"Захід повинен зосередитися на скороченні асадівського світу, - йдеться в публікації. - Великобританія планує відправити безпілотники в Алеппо для відеозйомки злочинів Асада і його союзників. Сирійський лідер повинен знати, що врешті-решт відповість за свої воєнні злочини. Можливо, він добре спить у своєму дамаському прихистку, але в Гаазі на його чекає камера".

"Спостерігати за падінням стародавнього сирійського міста Алеппо було болісно, ​​- визнає The New York Times. - За повідомленнями, над мирними жителями, які втікали із зони бойових дій, сили уряду Асада вчиняли розправу, декого було розстріляно в ході масованих обшуків. Тисячі інших людей опинилися в пастці без їжі, води та даху над головою".

Асад ні за що б не досяг успіху без підтримки російського президента і, меншою мірою, Ірану, йдеться далі. Новообраний президент США Дональд Трамп, апологет Путіна, оточивши себе вищими радниками, які також симпатизують Кремлю, не може це ігнорувати, вважає видання: "Можливо, для нього настав належний момент, щоб переконати Путіна припинити цю бійню".

"Кровопролиття, влаштоване Путіним: бомбардування районів, де живуть цивільні особи, руйнування лікарень, відмова дозволити постачання мирних жителів продовольством, паливом і медикаментами, - є порушенням міжнародного права", - наголошує видання.

Обама співпрацював з Росією, щоб прибрати з Сирії більшу частину хімічної зброї Асада, проте інші спроби співпраці - особливо пошук політичної угоди, яка б поклала край громадянській війні і уможливила б зосередитися на боротьбі з "ІДІЛ", - зазнали фіаско. Поза сумнівом, Путін використав дипломатію як обманний трюк, щоб домогтися воєнної перемоги Асада, йдеться в статті.

"Сприяючи порятунку сирійського режиму, Путін став розпорядником дипломатичної гри, яка розгорнулася навколо Сирії", - пише журналіст газети La Croix Олів'є Таллес.

"На ГА ООН в Нью-Йорку 28 вересня 2015 року Путін в нескінченній промові розвивав тему новомодної ідеології: суверенітет режимів на місцях має превалювати над сподіваннями народів, - йдеться в статті. - Після революцій в Україні, Тунісі, Єгипті та Лівії, в яких він звинуватив американські спецслужби, колишній агент КДБ перетворив збереження Башара Асада на чолі Сирії на питання принципу".

У Росії є і власні воєнні цілі в Сирії: підтримати привілейовані відносини зі старим союзником, який надає базу в порту Тартус, зупинити ісламістські рухи, підіграти патріотичним почуттям своїх громадян.

"Для Путіна нове набуття статусу світової супердержави - альфа і омега його зовнішньої політики - відтепер відбувається за допомогою Сирії, - продовжує Таллес. - Розгортаючи армію за межами свого заповідного поля після кончини Радянського Союзу і нав'язуючи свій воєнний сценарій, Росія фактично знову стає ключовим учасником міжнародних відносин, поряд з Китаєм і США".

"Принагідно Путін нейтралізував одну з головних опор сирійського повстання - Туреччину", - йдеться в статті. Коли Реджеп Таїп Ердоган зустрівся зі своїм колегою, щоб покласти край сварці, що виникла після ліквідації в листопаді 2015 року російського бомбардувальника над турецько-сирійським кордоном, "сильний лідер Кремля міг домовитися про принцип примирення в обмін на зречення від повстанців Алеппо", передає автор з посиланням на "різні джерела".

Крім того, Росія продовжує битву в РБ ООН, блокуючи своїми вето будь-які санкції проти режиму Асада. Відповідаючи воєнним потребам своїх союзників на землі в Сирії, вона оголосила про припинення "гуманітарного" перемир'я.

Автор зауважує: "Довший час росіяни запевняли, що хочуть захистити швидше законний режим у Сирії, ніж самого президента, навмисне роз'єднуючи ці два поняття в контексті майбутньої перебудови країни". Сьогодні вони вже так не говорять.

Вашингтон здає позиції на Близькому Сході на тлі втручання Росії і її партнерів, пише The Wall Street Journal. "Адміністрацію Обами було вилучено з процесу, тоді як Росія і Туреччина вели переговори на цьому тижні з надання гуманітарної допомоги жителям обложеного міста на півночі Сирії", - повідомляють кореспонденти.

"Ми більше не ведемо переговори. Єдине, що ми робимо, - це закликаємо їх терміново припинити бомбардування, щоб дозволити людям виїхати", - сказав високопоставлений чиновник Держдепартаменту.

Позиція США навряд чи зміниться за Дональда Трампа, який публічно заявляв, що вступить в союз з російським президентом стосовно Сирії, аби боротися з "Ісламською державою".

Президент Барак Обама піддавався значній критиці за свою сирійську політику. Однак "американські чиновники висловили свою незгоду з обвинуваченнями в зраді і з тією ідеєю, що Росія, Іран і Сирія здобули значну геополітичну перемогу", йдеться в статті. За їхніми словами, насильство в Алеппо тільки підстьобне опір сунітської більшості в Сирії. Вони також сказали, що прихильники повстанців у регіоні, а надто Саудівська Аравія, Туреччина і Катар, навряд чи припинять їх підтримувати, і передбачують збереження ситуації невизначеності і хаосу.

Основний тягар відповідальності за вбивства в Алеппо лежить на Росії, на думку журналіста Die Zeit. "Для того щоб ускладнити воєнним злочинцям завдання, Європа повинна застосувати проти Путіна єдину дієву зброю", - пише Штеффен Добберт, маючи на увазі санкції.

13 грудня 2016 року увійде в історію як "день, коли на тлі варварства, що коїться в Алеппо, стає соромно за свою належність до роду людського", тому що "Алеппо нагадує нам геноцид у Руанді чи різанину в Сребрениці, на які весь світ дивився, нічого не роблячи", йдеться в статті.

"Людина, яка, підтримуючи Асада і користаючись повільністю Обами в Сирії, вирішує, кому жити, а кому гинути, зветься Володимир Путін", - підкреслює автор.

"Ось уже кілька місяців Віталій Чуркін, постпред РФ при ООН, разом з главою російського МЗС Сергієм Лавровим і президентом Путіним повторюють одну і ту ж брехню", - пише Добберт. Минулого тижня на засіданні ОБСЄ Лавров заявив, що в Алеппо здійснюється операція із захисту мирного населення. Слідом за цим пішла фінальна битва за місто.

Якщо Радбез ООН не може виконувати свої безпосередні обов'язки, оскільки Росія і Китай раз у раз накладають вето, а США паралізовані зміною адміністрації, діяти повинна європейська дипломатія, переконаний автор.

ЄС володіє ефективним засобом впливу на Росію, вперше випробуваним у відповідь на українську кризу. "Стримати Путіна в його бажанні захопити ще більше української території допомогли, перш за все, ті санкції, які зачепили фінансові ринки", - пише журналіст.

"Мета Кремля ясна: підтримати Асада - навіть якщо для цього треба буде знищити тисячі мирних жителів. У стратегічних розрахунках Путіна подібні цифри не відіграють жодної ролі, але невідворотність наслідків змусила б задуматися про подальші воєнні злочини навіть російського автократа", - йдеться в статті.

Переклад Inopressa.ru