Сполуки олеїнової кислоти, головного складника оливкової олії, захистили лабораторних мишей від летальної дози радіації і можуть стати основою для препаратів, які оберігають організм від наслідків опромінення, повідомляє РИА "Новости".

Про це заявляють американські радіобіологи в статті, опублікованій в журналі Nature Communications.

Валеріан Каган з Піттсбурзького університету і його колеги використовували олеїнову кислоту для "складання" сполуки, яка здатна захистити організм від впливу радіації навіть через кілька годин або днів після ін'єкції.

Як зазначають науковці, радіація передусім пошкоджує мембрани всередині мітохондрій - клітинних "енергетичних станцій", в результаті чого частина білків з внутрішнього середовища мітохондрії потрапляє в клітину.

Один з таких білків, цитохром "с", проникаючи в клітину, запускає процес самознищення. Каган і його колеги припустили, що нейтралізація білка може продовжити життя організму, який отримав чи отримає велику дозу радіації.

Біологи проаналізували структуру цього білка і виявили в ньому ділянку Met-80, яка "розгортається" під час впливу радіації.

У разі пошкодження цієї ділянки білок "забуває" свою первісну функцію і починає руйнувати мітохондрію зсередини.

Дослідники зібрали молекулу пошкодженого білка в комп'ютерному конструкторі і приєднували до неї різні комбінації сполук жирних кислот і гетероцикли імідазолу.

Потім вони перевірили, чи нейтралізують ці ланцюжки пошкоджені молекули білка-руйнівника у комп'ютерній "пробірці".

Виявилося, що найкраще себе проявили довгі хвости олеїнової та стеаринової кислот, до середини яких було приєднано кільце імідазолу.

Вчені синтезували невелику кількість таких сполук і молекул пошкодженого білка в реальній хімічній лабораторії.

Вони додали їх у пробірку з розчином органічних речовин, які становлять оболонку мітохондрій.

Як зазначають біологи, поява жирних кислот в розчині значно знизила активність білка, яка зменшувалася зі зростанням концентрації нейтралізатора. Якщо жирних кислот було в 20 разів більше, ніж білка, реакції окислення повністю припинялися.

Дослідники перевірили роботу сполук олеїнової та стеаринової кислот на популяції живих мишей, які отримували смертельну дозу радіації - 9,25 Грей - за 11 хвилин опромінення. Вважається, що смертельна доза для людини становить приблизно 5 Грей.

Більш як половина гризунів з контрольної групи загинули у перші два тижні після опромінення, і до кінця місяця залишилося живими тільки 20% популяції. Миші, які отримали дозу жирних кислот після опромінення, краще перенесли радіацію - вижило близько 60% тварин.

Ті ж популяції гризунів, яким біологи ввели засіб завчасно, вижили практично в повному складі - загинуло лише 5% мишей при ін'єкції за 10 хвилин до опромінення.

Науковці вважають, що їхнє відкриття може бути використане для порятунку постраждалих від техногенних катастроф або для захисту окремих органів від впливу радіації під час радіотерапії або рентгенографії.

Нагадаємо, що в березні в Японії внаслідок цунамі сталася аварія на атомній електростанції "Фукусіма-1", в результаті якої до вод Тихого океану в березні-квітні потрапило радіоактивних елементів на 15000 терабекерелів.