Після провалу голосування за відставку уряду Азарова стало очевидним, що влада вдається до силових методів не через свою недолугість, а це є її свідомий вибір, закорінений у поразці 2004 року.

Про це пише політолог Ігор Танчин на своїй сторінці у Фейсбук. Свій пост він назвав «Мислити позитивно».

На думку І.Танчина, мислити позитивно на сьогодні означає те, що «усім протестувальникам потрібно признатися самим собі, що уряд Януковича йтиме до кінця, що це війна, а лідерам опозиції – що вони повинні негайно дійти компромісу у своєму середовищі і діяти рішуче, замість оглядатися на своїх партнерів чи хтось із них не встиг раніше за нього укласти кулуарні угоди з Банковою».

«Після провалу голосування за відставку уряду Азарова стало очевидним, що влада вдається до силових методів не через свою недолугість, а це є її свідомий вибір, закорінений у поразці 2004 року. Тоді, на думку Януковича, його «розвели» і вкрали перемогу тільки тому, що він не наважився «дати в морду революції». З 2010 року Янукович постійно намагався враховувати цю помилку, починаючи з того, що посадив у в’язницю головних політичних опонентів – випадок безпрецедентний в історії України. Треба усвідомити, що силовий тиск це стратегічна лінія режиму Януковича, від якої той не відмовиться. Боротьба проти режиму Януковича – це війна», – переконаний політолог.

І.Танчин зазначає, що змагання проти діючої влади ведеться на вулиці, в парламенті, в бізнес-групах та на міжнародній арені. А наступним кроком опозиції має бути вибір єдиного головнокомандувача.

«Необхідною умовою перемоги у війні є не децентралізація, а концентрація. Необхідно вибрати єдиного командира. Чи буде ним хтось із трьох принців, чи хтось інший, як-от Порошенко, Луценко – для успіху справи не має принципового значення, як і ті умови на яких буде знайдено компроміс між ними. Але для успіху справи, для того, щоб здобути бодай паритет у бізнес-середовищі та парламенті, треба, щоб представники цих сфер повірили, що опозиція має шанс на успіх, щоб вони розуміли з ким їм вести переговори. Те саме стосується і світової спільноти. Вони повинні розуміти на кого їм робити ставку, має бути легітимний лідер готовий контролювати ситуацію, а не десятки польових командирів, як ті, які воювали проти Каддафі і чиїх імен ми не те що не пригадуємо, а навіть не можемо знати», – аргументує І.Танчин.