"З початку року Росія, Бєларусь і Казахстан утворюють спільний економічний простір. З волі російського прем'єра він є центральним елементом Євразійського союзу, який незабаром має охопити 12 колишніх радянських республік (без Балтії)", - пише Пауль Флюкігер на сторінках Tagesspiegel.

"Центр нового союзу, звісно, в Москві, оскільки Росія під керівництвом Путіна аж ніяк не відмовилася від імперських амбіцій, а тільки їх посилила", - пише автор.

"Держави, економічно важливі для Євразійського союзу, за останні місяці наблизилися до путінського розуміння "керованої" свободи та демократії. Зовсім недавно Україна поважала права людини і свободу преси і мала серйозні європейські амбіції, однак восени 2011 року урядова команда, яка зібралася навколо колишнього путінського улюбленця Віктора Януковича, породила власного Михайла Ходорковського", - пише Флюкігер, маючи на увазі справу Юлії Тимошенко. "До цього Янукович фальсифікував вибори на місцевому рівні, а менш відомих представників проєвропейських кіл саджав у в'язниці або видавлював в еміграцію. До цього додалися анулювання ліцензій критично налаштованих телеканалів і обмеження свободи зборів", - зазначає автор.

"Поки що горда Україна не вступила в путінський Митний союз, що розглядається як підготовчий етап до Євразійського союзу", - нагадує автор. Однак, за його прогнозом, країна, практично позбавлена ​​природних ресурсів, незабаром підкориться Росії і в економіці.

"У Бєларусі обережне зближення з Євросоюзом також зійшло нанівець. Жорстокий розгін протестів після виборів наприкінці 2010 року був тільки початком", - продовжує Флюкігер. Він нагадує, що за наказом Лукашенка, спровокованого повідомленнями про нібито розпочатий штурм парламенту, заарештовано й побито сотні демонстрантів. "Бєларуська опозиція досі висуває припущення, хто саме спровокував бійку біля парламенту. Не затухають чутки про вплив російських спецслужб", - передає автор статті.

За його словами, найбільшу користь від репресій в Бєларусі отримує Кремль, бо не в останню чергу через них зупинився процес зближення Мінська з Євросоюзом і Лукашенко потрапив у повну міжнародну ізоляцію. До того ж на тлі Лукашенка, який геть не дбає про права людини, Путін може постати в більш вигідному світлі в очах правозахисників і західних політиків, додає автор.

Переклад InoPressa