Пропонуємо вашій увазі деякі матеріали з доповідей про Росію, які публікують сьогодні FT і WSJ, торкаючись політики, економіки, актуальних явищ і подій. Щоб стати модернізатором, одного "iPad" недостатньо, зауважують оглядачі Медведєву, визнаючи, що Інтернет стає цінним майданчиком для свободи слова. Російські спортсмени отримують пораду "вже почати тренуватися" - у Путіна великі амбіції.

Одна зі статей у The Wall Street Journal називається "Партнери по спарингу". Проблему-2008 (як утримати при владі режим Путіна, дотримуючись конституційного ліміту на два президентські терміни), мабуть, було вдало розв'язано, пише журналіст Джуліан Еванс. Тепер постає нова: хто - Путін чи Медведєв - стане наступним президентом?

Автор перераховує аргументи на користь Путіна: більш високий рейтинг, більше досвіду, ширша база. Втім, Медведєва підтримують "деякі олігархи часів Єльцина, які зуміли зберегти свої капітали і схвалюють модернізацію і більшу відкритість Росії". "Заходу також подобається уявляти, що новий президентський термін Медведєва буде більш ліберальним, ніж третій путінський", - йдеться в статті. "Схоже, для того щоб на Заході тебе визнали лібералом, досить взяти в руки "Айпад", - зауважив з цього приводу аналітик Гліб Кузнєцов. Хоч як би там було, посталий російський середній клас без роздумів підтримає Медведєва, якщо альтернатива - Путін, вважає автор.

Ще одна стаття на сторінках The Wall Street Journal присвячена рунету. Інтернет підриває жорсткий контроль російської держави над традиційними ЗМІ, пише видання. "Незважаючи на те, що телебачення залишається основним джерелом новин для 80% росіян, Інтернет його швидко наздоганяє", - пише автор, відзначаючи, що вплив держави на Інтернет в Росії мінімальний.

Держконтроль над головними телеканалами далі позначається на всіх аспектах російського культурного життя. Іноді відомі люди - наприклад, Юрій Шевчук на зустрічі з Путіним у 2010 році - критикують уряд. Але у випадку з Шевчуком державне телебачення показало лише відповіді Путіна, а не саме критичний виступ, пише автор.

Але Інтернет - все більш популярне джерело новин: за даними "Левада-центру", частка росіян, які отримують політичні новини з мережі, з 2007 року зросла з 13% до 31%. "У деяких політичних блогерів, наприклад, у Олексія Навального, читачів більше, ніж у федеральних газет, через Інтернет блогери діляться документами і відеозаписами, які висвітлюють корупцію серед чиновників і зловживання владою", - йдеться в статті.

Цій же темі присвячений один з матеріалів The Financial Times, що має назву "Мережа стає цінним майданчиком з погляду свободи слова".

Інтернет - один із секторів, які найкраще відображають однобокий розвиток Росії, пише Лейла Бултон. "Інтернет як бізнес сильно зміцнів і завдяки високому рівню російських науковців і математиків створив вітчизняний пошуковик "Яндекс", який запевняє, що він "кращий, ніж Google". Але спроби влади створити в Підмосков'ї російську Кремнієву долину демонструють: поганий інвестиційний клімат не виправдовує очікувань у плані людського ресурсу".

У політичному відношенні повернення до авторитаризму перетворило мережу на цінний, хоч і недосконалий майданчик для дискусій, продовжує журналістка. "Інтернет робить легкотравним життя в Росії в XXI столітті так само, як анекдоти в радянський період". За деякими прогнозами, охоплення Росії Інтернетом у найближчі чотири роки збільшиться з 40 до 70%, але в онлайн-дебатах бере участь порівняно невелика частка населення, йдеться в статті.

На думку аналітика Марії Ліпман, революція через соцмережі в арабському стилі в Росії малоймовірна: "Люди все більше сердяться, але загальної тези - що "ми нічого не можемо змінити" - це не змінює".

The Financial Times пише про таку проблему Росії, як нафтогазова залежність. Велику частину минулого десятиліття Росія затишно себе почувала завдяки доходам нафтогазової галузі, що неухильно зростали, пише журналіст Чарльз Кловер. Але деяким російським лідерам ясно: залежність від експорту нафти і газу - на ділі лише перешкода для країни, яка прагне до вищої ліги розвинених держав. Напередодні Петербурзького економічного форуму, задуманого як демонстрація "західних" граней Росії, країна все більше скидається на близькосхідну нафтову автократію, а не на молоду європейську демократію, зауважує автор.

Міністр фінансів Кудрін передрік, що ера зростання на основі нафти завершується, але, на думку Кловера, незважаючи на обіцянки Медведєва, реформ в Росії досі спостерігається мало. "Ключовий чинник для будь-яких спроб економічної модернізації - збільшення інвестицій", а в Росії інвестиції становлять 20% ВВП, проти 40% у Китаї. Причини дефіциту внутрішніх інвестицій: великі витрати росіян на споживання, той факт, що в бюджеті 70% - витрати на соціальну сферу, низькі норми заощадження, зумовлені тим, що облікові ставки за вкладами відстають від темпів інфляції.

Спроби Медведєва керувати економікою ускладнюються конкуренцією президентської адміністрації з Кабінетом міністрів, який підпорядковується Путіну, вважає оглядач. Медведєв по можливості поєднує боротьбу за економічні реформи зі спробами розширити свою політичну владу. Його стратегія чимось нагадує про Горбачова, який в 1980-ті роки ототожнив себе з реформами і завдяки цьому зміцнив свою політичну міць на шкоду "старій гвардії" Політбюро. "Ймовірно, хід реформ буде залежати від того, хто в 2012 році стане президентом", - робить висновок Кловер.

"Покращення російсько-американських зв'язків дає надію на нову еру у відносинах" - пише у своєму російському матеріалі в The Financial Times Ніл Баклі. На його думку, створення більш сприятливого підґрунтя для двосторонніх відносин, що зіпсувалися в останній період Путіна і Буша, було одним з головних викликів для Барака Обами. "США знали, що потребують російської допомоги в таких ключових питаннях, як боротьба з поширенням ядерної зброї та тероризмом". Питання в тому, як довго триватиме ця відлига. "Російські зовнішньополітичні яструби поспішають попередити, що в разі приходу республіканської адміністрації" перезавантаження "може отримати зворотний хід", - зазначає кореспондент. Серед питань, які й далі викликають роздратування, - розширення НАТО на Україну та Грузію і американський проект ПРО в Європі.

Ще більше розчарування для російської сторони - розвиток ділових зв'язків. Росії потрібні американські технології та інвестиції, однак поліпшення зовнішньополітичних відносин - необхідна, але недостатня умова для припливу інвестицій з США, підкреслює газета, повторюючи постулат: для залучення грошей зі США та інших західних країн необхідні поліпшення інвестиційного клімату та верховенство закону для приборкання корупції.

The Wall Street Journal звертає увагу на парадоксальну ситуацію з російськими IPO. "Парадокс російських фондових ринків: з одного боку, ринки начебто переживають бум... Але з іншого - первинне розміщення російських акцій відбувається з труднощами", - йдеться в статті.

Російські IPO "історично показують результати нижчі за очікувані" й бездоганної репутації не мають. Більш комфортно почувають себе на російському ринку ті, хто інвестує в боргові інструменти на ринках, що розвиваються. Проблема в тому, що рівень емісії боргових зобов'язань знижується. Оглядач The Wall Street Journal пов'язує цю обставину з тим, що російські видобувні компанії не відчувають нестачі готівки. У той же час "біржові інвестиційні фонди є для зарубіжних інвесторів легким способом отримати доступ на дедалі ширший російський ринок без необхідності докладати зусилля, заглиблюючись у звіти російської компанії і в складну політичну ситуацію".

"То люблять західні портфельні інвестори Росію чи ні?" - запитує автор статті. Популярність російських біржових інвестиційних фондів, на його думку, пов'язана зі зростанням цін на нафту. Він наводить слова експерта з Bank of America Merrill Lynch, який вважає перспективи Росії "дуже позитивними": економіка цієї країни буде "й надалі підтримуватися високими цінами на нафту".

"Зарубіжні інвестиції в Росії - одна з тих речей, над якими Путін не владний. Щороку обов'язково буває кілька великих угод, але більш серйозний приплив прямих інвестицій з-за кордону залежить від справжніх поліпшень в інвестиційному кліматі країни", - підсумовує оглядач.

Нарешті The Wall Street Journal публікує матеріал про олімпійські амбіції Росії. У Росії на найближчі роки - напружений графік: Олімпійські ігри в Сочі в 2014 році, чемпіонат світу з хокею в 2016 році, чемпіонат світу з футболу в 2018 році. Росія, здається, рішуче налаштована провести всі заходи бездоганно, зазначає кореспондент Джуліан Еванс.

"Для Володимира Путіна проведення помітних спортивних заходів, схоже, важливе для демонстрації особистої і національної влади, - констатує видання. - Можливо, Кремль сподівається, що спортивні перемоги можуть стати національною ідеєю, що згуртує країну. Путін любить підкреслювати свій імідж сильного і спортивного чоловіка, який уособлює нову здорову Росію, що прийшла на зміну п'яним єльцинським рокам. Єдине, що не в змозі купити Кремль, - це успіх. Збірна Росії з футболу не пройшла відбору на ЧС в минулому році, на зимовій Олімпіаді-2010 Росія не змогла увійти в десятку медалістів, а національна збірна з хокею втратила корони на чемпіонаті світу в травні. Російським спортсменам слід було б уже почати тренуватися - на них поставлено великі гроші", - підсумовує видання.

Переклад InoPressa