Світлодарська дуга (також її називають "Дебальцевський напрямок", "район Вуглегірської ТЕС") розташована на кордоні Луганської та Донецької області, на відстані 20 км від Дебальцевого, Горлівки, Вуглегірська, і прострілюється - як з боку ОРЛО, так і ОРДО. Бої тут то починаються, то згасають за шматок землі завдовжки не більш як 10 км, оскільки це плацдарм.

Коли сепаратисти стискали кільце навколо військ у Дебальцевому, їм не вдалося взяти сусідній Світлодарськ. Армія окопалася на цьому місці, зробивши Світлодарську позицію найближчою до позицій ОРДО. Відстань між протиборчими сторонами - не більш ніж 10 кілометрів. У сірій зоні є річка, лісосмуга, височина 220 м - хороші засідки для вилазок, чим користуються як армія, так і російсько-терористичні війська.

Якщо наступає ЗСУ, то навіщо?

1. Є думка, що якщо взяти прилеглі до позицій армії Калинівку, Логвинове і Лозову, то можна розвивати наступ на Дебальцеве і Красний Луч, розсікаючи на два шматки "молоді республіки".

У липні і серпні 2014 року ОРДО та ОРЛО не стикалися. Через те що бойовики ОРДО не могли отримати підкріплення з Луганської області, окупована територія зменшувалася щодня. Об'єднання "республік" відбулося під час Іловайського котла, коли українське військо потрапило в пастку. В цей же час до Луганська увійшла колона військової техніки "без розпізнавальних знаків", яку заховали на занедбаних заводах.

Ідею "повзучого наступу" багато хто не підтримує, оскільки увійти в Калинівку, Логвинове і Лозову можна, але втриматися - навряд чи. Тільки солдати загинуть.

Дебальцевський котел на цьому місці був через те, що на позиції ЗСУ окупанти тиснули з двох сторін: з півночі з ОРЛО, а з південного заходу - ОРДО. За місяць до "котла", в грудні 2014 року, при проїзді Дебальцевського блокпоста армії, в око впадала вузька дорога, що сполучає військо з "великою Україною". Через місяць, в січні 2015 року, місто з прилеглими селищами окупували.

2. Якщо захопити висоту біля Калинівки (220 м), - то можна контролювати трасу Харків - Ростов, а також лісопосадку біля річки Крапельки.

Навіщо ця територія ОРДО?

1. Світлодарськ розташований біля водосховища та Вуглегірської ТЕС, здобути її ватажкам ОРДО важливо, оскільки на окупованій території двох "молодих республік" налічується лише дві електростанції і всі вони в ОРДО: Зеувська і Старобешівська. Вони обслуговують окуповану частину Донецької області, а ОРЛО живиться від Луганської ТЕС, яка в Щасті - невеличкому місті, що потерпає через обстріли. Поруч розташована Станиця Луганська.

2. Якщо російсько-терористичні війська розбомблять дугу, то отримають плацдарм для можливого наступу на Бахмут (колишній Артемівськ), Костянтинівку. Відстань там - до 30 кілометрів.

Будь-які бої в зоні АТО порушують домовленості про перемир'я, які уклали в Мінську. Україна постійно наполягає, що виконує всі умови угоди і закликає до цього ватажків ОРЛО і ОРДО. Тому якщо в районі Дебальцевого буде різкий прорив ЗСУ вглиб "республік", у Росії й у всіх, хто підтримує сепаратизм в Україні, з'явиться жирний привід розносити погану славу, переймаються у газеті "КП в Украине". Можливо, тому штаб АТО на всі випадки життя має тільки одну версію того, що відбувається на кордоні, - "наступ сепаратистів і оборонна позиція ЗСУ".

З іншого боку, уздовж всієї лінії розмежування то там, то тут стріляють. Але якихось кардинальних наслідків немає. Потерпають найбільше сім'ї загиблих бійців і жителі обстрілюваних селищ. Наприклад, у районі Світлодарської дуги у місцевих жителів два роки немає води і газу, півроку - електрики, пише Ганна Мамонова в статті "Світлодарська дуга: чому вона така важлива ЗСУ і "ДНР" в газеті "КП в Украине".

Протягом минулого тижня на сході України було зафіксовано зростання кількості порушень режиму припинення вогню на 75%, при цьому використання важкого озброєння зросла на 300%. Про це заявив перший заступник керівника Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Александер Хуг.

За словами Хуга, минулого тижня спостерігачі СММ ОБСЄ зафіксували щонайменше 985 вибухів, викликаних вогнем з танків, мінометів, артилерії і реактивних систем залпового вогню (за тиждень до цього було зафіксовано 242 вибухи). При цьому, переважна більшість цих вибухів - а саме 843 - були зафіксовані у вихідні в районах на південь і південний схід від Світлодарська. На цю "гарячу точку" припадає половина кількості порушень режиму припинення вогню, додав перший заступник керівника СММ ОБСЄ.

"Інтенсивність цих дій можна зрозуміти з того, що наші спостерігачі в підконтрольному урядові Світлодарську спостерігали в неділю: тільки за шість годин вони чули 700 вибухів, 680 з яких вони оцінили як постріли з артилерії калібру 122 мм і 20 танкових пострілів. В розташованому неподалік Дебальцево, яке контролюється так званою "ДНР", інші спостерігачі ОБСЄ вночі в суботу чули, за їхніми словами, 12 пострілів з реактивних систем залпового вогню, на наступний день вони чули ще 43 пострілу з РСЗВ, а також 1900 вибухів невизначеного походження", - заявив Хуг.

За його словами, бойова активність досі не згасає в районі Світлодарськ-Дебальцеве. "Тільки вчора наші спостерігачі там зафіксували понад 1100 вибухів. У результаті наші патрулі були змушені відступити трохи в деяких випадках. І врешті-решт, ми до кінця не впевнені, що насправді там відбувається", - заявив Хуг.

За даними ОБСЄ, на трикутник "Авдіївка - Ясинувата - Донецький аеропорт" припадає переважна більшість інших насильницьких дій за минулий тиждень, сягаючи чверті всієї кількості порушення режиму припинення вогню. Ще чверть порушень режиму припинення вогню фіксували в районах на схід і північний схід від Маріуполя, на західній околиці Горлівки, західній частині Луганської області і західної і південно-західної околицях Донецька. Про це повідомляється в статті "ОБСЄ: Що відбувається на Світлодарській дузі, до кінця не ясно" у виданні "Фокус".

У кожного загострення на Донбасі, чи то Маріуполь, Донецький аеропорт, Станиця Луганська, Авдіївка або Мар'їнка, є своя логіка. У випадку з активізацією боїв на Світлодарській дузі йдеться радше не про масштабне, а локальне загострення, зазначає Володимир Фесенко у виданні "Новое время".

Це може бути авантюра з боку Захарченка, якому хочеться повоювати і продемонструвати перед Новим роком бойові успіхи, традиційна спроба натиснути на Україну, залякати війною - такі психологічні атаки відбуваються із завидною частотою (останній приклад - серпень 2016 року, так званий кримський інцидент). Ще одне потенційне пояснення загострення - банальне бажання зіпсувати українцям свята.

Версії різні, але виходячи з наявної інформації, можна зробити висновок, що нинішній наступ - не такий масштабний, як торік під Мар'їнкою. Однак, у порівнянні з відносним затишшям, що спостерігалося останні місяці, це досить відчутні бої. У багатьох у країні і за її межами активізація боїв на Світлодарській дузі викликала побоювання, що може статися чергова ескалація конфлікту.

Є сумна закономірність у цій війні: вересень-жовтень 2014 року, 2015 і 2016 років були періодом відносного перемир'я, інтенсивність обстрілів ставала менше, велися активні переговори, але під кінець року неодмінно виникало загострення.

Що стосується Світлодарської дуги, то після зміни лінії фронту в результаті боїв під Дебальцевим ситуація в цьому районі залишається нестабільною. Влітку і навесні були зіткнення саме в цьому районі. Обидві сторони, як мені здається, пише політолог, намагаються змінити свої позиції. Лінія фронту в цьому районі нестабільна.

Чому загострення на Світлодарській дузі навряд чи буде масштабним? Поки Путін чекає появи нових керівників США і Франції, він, швидше за все, не піде на серйозні загострення. З раціонального погляду, йому не варто було б починати нові масштабні бойові дії, надто з огляду на той факт, що зараз активно обговорюється можливе зняття або пом'якшення санкцій проти Росії. Чергове загострення може зірвати переговорний процес з новими західними лідерами.

Втім, є ризик, що російський лідер вважає себе тотальним переможцем, що все складається для нього найкращим чином: переміг Трамп, у Франції теж може перемогти його людина, і в Сирії ситуація складається на користь Кремля. Це може підштовхнути Путіна до нових авантюр, пише Володимир Фесенко в статті "Що відбувається на Світлодарській дузі" у виданні "Новое время".

На карті ця траса позначена банально - М03. Веде вона з Києва на схід: через Харків, Слов'янськ, Бахмут. Те, що далі за Бахмутом, — уже не траса. Позначки М03, дороговкази на Дебальцеве й Ростов-на-Дону тут конфліктують із реальною географією. Кілометраж указано точно, але ця інформація академічного, а не прикладного характеру.

Дорога впирається в фронт. Можна її назвати маловідомим словом "рокада", але насправді це просто кілька кілометрів роздовбаного покриття: з лютого 2015 року по ній виходили війська з-під Дебальцевого - відтоді цілого асфальту тут не залишилося. Цивільні машини з'являються рідко, нечисленні місцеві "Жигулі" і Daewoo, волонтерські машини, екіпажі ОБСЄ обережно ковзають по узбіччю.

Так буває на нашій війні: термінологія Другої світової, характер бойових дій - як під час Першої. Приблизно тут колись проходив фронт між червоними і військами УНР. І недавня історія - вся як на долоні. Бійці на позиціях знаходять речі тих, хто воював тут в 2014-2015-му. Важливий рубіж, який вирішили знищити і захопити сепаратисти і міцно утримують українські бійці. Затишшя тут - велика рідкість. Натягнута на нервах дуга, яка, часом здається, ось-ось лопне, а далі - або ми їх, або вони нас.

Світлодарська дуга - це апендикс мінських домовленостей. За угодами початку 2015 року Дебальцеве мало залишатися під українським контролем, проте вороги зрозуміли перемир'я по-своєму. Власне, "тлумачать" і дотепер - давно забороненими калібрами. "Говорять" небезкарно: бійці 54-ї бригади, серед яких чимало колишніх добробатівців, дають гідну відсіч.

Про гідну відсіч - це не тільки зі зведень штабу АТО і за словами самих бійців. Під час загострень на Світлодарській дузі в сепаратистських ЗМІ з'являються відверто панічні повідомлення. "Українські війська наступають на Вуглегірськ і Горлівку", - писали вони під час активних бойових зіткнень у червні. Щось подібне сталося і цього разу, коли дії наших військових ворожі сайти назвали "п'яною атакою неонацистів", проте істеричність і поспішність таких заяв вказують на те, що страх важко приховати, і окупанти не дуже впевнено почувають себе на цій ділянці фронту.

Різні спостерігачі і посередники, які "не бачать альтернативи мирному врегулюванню", люблять заколисувати себе й оточення фразами: "Припинення вогню, хоча б часткове, дозволяє зменшити кількість загиблих". Дозволяє, але частково і не завжди. П'ятеро загиблих українських воїнів за один день на одній ділянці фронту - це вже не "статистика перемир'я". Це його справжня ціна. Тому одностороннє припинення вогню неминуче веде до ескалації, а також і до контратак, в результаті яких лінія розмежування змінюється. І нерідко на нашу користь: наприклад, тепер на Світлодарській дузі або на Маріупольському напрямку, де в цьому році кілька сіл перейшли під контроль наших військ.

Та хоч би якої тональності новини надходили з передової, їх не завжди чують у тилу. І річ не в якості та гучності сигналу. Війною по-справжньому донині цікавляться люди причетні: бійці, ветерани, їхні рідні, волонтери й небайдужі громадяни. Можливо, їхній голос недостатньо гучний, щоб перекрити галас і псевдоемоції тих, хто "втомився". Однак їхніми справами досі тримається фронт з усіма його дугами та вигинами, пише Дмитро Крапивенко в статті "Кривава дуга" у виданні "Тиждень".