Венеція виставила на продаж декілька палаців, щоб залагодити своє фінансове становище, що похитнулося через світову фінансову кризу.

Чверть прибутку Венеції приносить належне місту казино поруч із відомим мостом Ріальто, але фінансова криза призвела до зменшення кількості туристів у місті, що також відбилося і на прибутках, які отримує гральний заклад.

"У зв'язку з цим міська скарбниця була виснажена, що змусило владу вжити ризикованих заходів: Венеція створила фонд, до якого включено список будівель загальною вартістю 82 мільйони євро (101,4 млн дол). Очікується, що їх буде продано протягом трьох-п'яти років", - наголошується у матеріалі.

Згідно з даними, серед інших будівель, виставлених на продаж, були названі палаццо Дьєдо, палаццо Граденіго і палаццо Сан-Каша.

Вартість склепу, який розташовується на римському кладовищі Верано, де поховано таких відомих людей, як письменник Альберто Моравіа, актор Марчелло Мастроянні, режисери Вітторіо де Сіка і Роберто Росселіні, перевищила 900 тисяч євро.

Крім світової фінансової кризи, Венеція також періодично потерпає від повеней. Містяни тримають удома гумові чоботи, в яких можна переходити не надто серйозно затоплені площі, і перебираються на інший бік вулиці дерев'яними містками.

Рекордом для повеней, які у Венеції називають acqua alta (тобто в буквальному перекладі "висока вода"), залишається зареєстрований у 1966 році рівень майже у 2 м.

Позаторік у грудні Венеція пережила найсильнішу повінь за останні 20 років. Тоді вода досягла рівня у 156 см.

У 2007 року ЮНЕСКО внесло Венеції до списку пам'яток культурної спадщини, що перебувають під загрозою через глобальне потепління. Місцева влада розглядає можливість підняття фундаменту кожної будівлі приблизно на метр, щоб врятувати місто.

Деякі фахівці висловлюють припущення, що у зв'язку з неухильним підняттям рівня води Венеція може стати "Атлантидою нового тисячоліття".

Тим часом за іншими прогнозами, до 2030 року в місті на лагунах не залишиться жодного корінного венеціанця. При цьому причиною відтоку корінних жителів є не побоювання занурення Венеції під воду, а дорожнеча життя і брак інфраструктури.