Щоразу під час зустрічей на найвищому рівні європейські та китайські політики випромінюють оптимізм. Однак за посмішками не приховати конфліктів у їхніх відносинах. Між Китаєм та Європейським Союзом лежать світи, якщо говорити про демократію та права людини. Європа плекає слабку надію, що з новим керівництвом КНР на чолі із Сі Цзиньпіном можна буде знайти трохи більше точок дотику.

Експерт з питань Китаю з Франкфуртської школи фінансистів (Frankfurt School of Finance) Горст Лехель переконаний, що Цзиньпін є прихильником більш поміркованого курсу, аніж його попередник Ху Дзиньтао. «Це, звісно, не означає, що Китай відтепер крокуватиме в напрямку ринкової економіки. Але гадаю, що політика лібералізації та відкритості стане відчутнішою».

Вплив Китаю у Європі зростає

Європа та Китай залежать одне від одного. Обидві сторони мають чималий зиск від тісних економічних відносин. Європа є важливим торгівельним партнером Китаю, у той час як китайські інвестиції серед іншого допомагають згладити наслідки кризи в єврозоні. Керівник делегації ЄС в Китаї Маркус Едерер вважає, що без Євросоюзу Китаю не обійтися: «ЄС – це найбільший ринок для китайських товарів, а європейські фірми – найбільші постачальники високих технологій до КНР. Пекін також сильно зацікавлений у збереженні євро».

В інтерв'ю Deutsche Welle Едерер зазначив, що інтерес Китаю до євро пояснюється тим, що Пекін прагне зміцнювати свій юань як майбутню резервну валюту у світі. Досягти такої мети Китаю простіше, якщо у світі існуватиме не одна світова валюта – долар, а кілька.

Щоправда, на Заході наростає недовіра до такого сильного економічного партнера, відколи Китай систематично почав скуповувати в Європі все, що можна. Існують побоювання, що насамперед країни, які перебувають нині у фінансовій скруті, можуть стати легкою здобиччю для китайських грошей і потрапити в залежність він Пекіна. Так, приміром, частину грецького порту світового значення в місті Піреус викупив китайський інвестор. З огляду на прагнення Піднебесної до економічної експансії, це дуже важливе придбання.

Євросоюзу бракує стратегії

Експерти виходять з того, що в шухлядах китайського керівництва лежить вже готовий план своєї майбутньої політики що до Європи. ЄС потрібно мати схожий план щодо Китаю. І певна стратегія навіть існує, розповідає Ронья Кемпін з берлінського Фонду науки та політики, але з огляду на разючі перевтілення в Китаї вона вже сильно застаріла. «Дехто навіть каже, що це взагалі ніякої не стратегія, бо написане більше не відповідає викликам часу, відколи Китай почав перетворюватися на економічну, геополітичну та геостратегічну силу», - каже Кемпін.

Це прогалина, відповідальність за яку лише частково лежить на плечах Брюсселя. Адже з одного боку, ЄС намагається провадити зовнішню політику від імені усіх 27 своїх членів. З іншого – кожна країна переслідує свої власні інтереси в політиці щодо Китаю. Особливо коли це стосується економічної вигоди, каже Кемпін: «У цьому країни-члени спільноти не дозволяють Брюсселю провадити політику та вирішувати щось замість них. Такі повноваження національні уряди охоче залишаються за собою і таким чином послаблюють роль Європейського Союзу як важливого актора, який би міг виступити на противагу Китаю».