Західна преса продовжує аналізувати можливі наслідки військового зближення Москви й Тегерана. На думку коментаторів, ця співпраця стала можливою внаслідок ядерного угоди Обами з Іраном. "Російські літаки в Ірані змінюють правила гри на Близькому Сході", Росія хоче стати тут домінантною силою, і "є можливість розширення російської повітряної кампанії на Ірак". Розбиратися в новій ситуації в регіоні доведеться наступному президентові США.

The Wall Street Journal присвячує свою статтю "військовим зв'язкам Росії та Ірану, котрі все зростають".

Як зазначає редакція американського видання, у вівторок і середу російські військові літаки завдали ударів у Сирії, вилетівши з авіабази на заході Ірану. "Ці бойові вильоти служать черговою ознакою того, що Москва і Тегеран зміцнюють стратегічні зв'язки після ядерної угоди президента Обами з Іраном", - відзначається в статті. Автори підкреслюють, що подія відбулася услід за рішенням Росії продати Іранові зенітно-ракетні комплекси С-300.

Видання відзначає рішучість обох сторін у сирійській громадянській війні боротися до переможного кінця, що визначає її затяжний характер і пов'язану з цим нестабільність.

"Це, можливо, відповідає інтересам непрошених гостей з Росії та Ірану, які не будуть проливати сльози над стражданнями людей в Алеппо, розширюючи свій вплив в Леванті. Наскільки це відповідає інтересам США або сприяє просуванню західних цінностей - питання, яке доведеться розглядати наступному американському президентові", - стверджується в статті.

"Російські літаки в Ірані змінюють правила гри на Близькому Сході" - стверджує у заголовку оглядач The Jerusalem Post Трава Кейнон.

На думку журналіста, подібний рівень співробітництва між Росією та Іраном став можливим до великої міри через ядерні угоди.

Коли проти Ірану були введені міжнародні санкції, росіяни тримали цей режим на відстані витягнутої руки, йдеться в статті. "Москва вирішила поставити зенітно-ракетні комплекси С-300 до Ірану - угода, що відкладається роками - тільки після того, як угода була підписана. З точки зору Москви це було цілком закономірно. Санкції зняли, і якщо Іран знову набув легітимності, то чому б не продовжити розпочате й не поставити йому оборонні озброєння? Використання іранських баз для бойових вильотів проти Сирії може розглядатися як продовження тієї ж логіки", - міркує автор.

"Важко повірити в те, що Росія ухвалила б таке рішення, якби ядерну угоду не було підписано і якби Іран, як і раніше, не мав би міжнародної легітимності", - зазначає Кейнон.

"Москва йде через Іран, аби вдарити по Сирії" - так називається матеріал французької Le Figaro.

Як пише журналістка Ізабель Лассер, це вперше, коли Іран дозволив іншій державі використовувати свою територію для проведення бойових операцій у третій країні, а Москва вперше бомбардує своїх супротивників у Сирії з території іноземної бази. "Фактичні союзники в сирійському конфлікті, де обидві країни підтримують Дамаск, Іран і Росія довгий час не наважувалися встановити прямі військові зв'язки. Однак з моменту підписання іранської ядерної угоди їхнє військове партнерство посилилося", - розповідається в публікації.

"Москва сподівається вплинути на результат вирішальної битви при Алеппо", - вказує журналістка. Жодної певності в перемозі Асада немає. "Але для Москви йдеться про те, аби закріпити свій вплив на Близькому Сході. Маючи вигоду з відносного усунення адміністрації Обами з регіону, Володимир Путін використовував війну в Сирії, аби прискорити своє повернення на міжнародну сцену в ролі провідної дійової особи", - зазначається в статті.

Як підкреслює Лассер, ці військові дії відбуваються на тлі складних російсько-американських переговорів про можливість співпраці в Сирії. "Через брак ,поки що, можливості зібрати коаліцію між Росією, США та Іраном Путін сподівається виграти додатковий козир для того дня, коли міжнародні переговори відновляться", - мовиться в статті.

Автор вказує, що цього разу ціллю російських бомбардувань, раніш спрямовуваних в основному проти повстанців,були позиції джихадистів в Ідлібі, неподалік від Алеппо.

"За співпрацею Росії та Ірану по Сирії стоїть масштабніша мета" - запевняє журналіст Christian Science Monitor Скотт Петерсон.

Іран хоче "отримати стратегічні вигоди і забезпечити впевненість у тому, що висока ціна його участі в сирійській війні (...) була заплачена недарма", - пише автор. Що ж стосується Росії, то, на думку журналіста, використання військово-повітряної бази в Ірані підкреслює її розрахунок на те, що посилення військового втручання може допомогти змінити розстановку сил на полі бою на користь Асада.

"Цей резонансний маневр дозволяє обом країнам полегшити режим ізоляції, нав'язаний США і Заходом, на тлі поширення їхнього впливу в регіоні шляхом використання жорсткої сили", - коментує автор.

Як зазначає Петерсон, незважаючи на те, що обидві сторони принижують значення будь-яких більш масштабних регіональних амбіцій, інші вважають, що існує й більш масштабна стратегія. "Цим справа може не обмежитися, і є можливість розширення російської повітряної кампанії на Ірак, - вважає російський військовий аналітик Павло Фельгенгауер. - Мова не про Сирію як такої. Сирія важлива, але цим справа не обмежується: Росія хоче поширити свій вплив на весь регіон, всюди мати свої бази, витіснити американців і стати домінантною силою в регіоні".

Переклад InoPressa