Сонячна активність у 2012 році замість очікуваного максимуму перестала зростати і опустилася за рівень попереднього року - зірка може перебувати на межі нового глибокого спаду, третього в історії спостережень.

Про це заявив співробітник лабораторії рентгенівської астрономії Сонця Фізичного інституту імені Лебедєва (ФІАН) Російської Академії наук Сергій Богачов.

Як вважає науковець, поточний рівень активності Сонця вчетверо нижчий від максимальних значень, зафіксованих за 260 років безперервних спостережень, і лише на кілька відсотків вищий, ніж під час останнього збою сонячної активності - мінімуму Дальтона у 1790-1830 роках.

Влітку 2011 року три наукові групи на конференції астрономів-геліофізиків в Університеті штату Нью-Мексико (США) представили нові результати, згідно з якими сонячна активність в наступні 20-30 років може різко знизитися, а наступний, 25-й, цикл сонячної активності може бути значно ослаблений, або взагалі буде пропущений.

"2012 рік очікувався не лише любителями езотерики, що пов'язують з ним завершення чергової, п'ятої, ери календаря майя, а й професійними астрономами як рік чергового максимуму сонячної активності. Те, що наша зірка що 11 років переходить у стан високої активності, - один із найбільш достовірних фактів про Сонце, що підтверджуються без винятків вже протягом 263 років спостережень", - цитує Богачова РИА "Новости".

Попередній 23-й сонячний цикл (їхню нумерацію почала в 1750 році Цюрихська обсерваторія) вирізнявся рекордно глибоким мінімумом. Кількість днів без плям стала найбільшою з початку XIX століття. При цьому підйом активності в новому 24-му циклі був дуже "пологим", зростання сонячної активності, за оцінками дослідників, відставало від "графіка" приблизно на три роки.

За словами науковця, початок поточного циклу супроводжувався серйозним збоєм. "Наша зірка близько трьох років, з середини 2006 до середини 2009 року, перебувала у стані глибокого мінімуму, з якого, незважаючи на всі прогнози, ніяк не могла вийти. За цей час було оновлено або повторено цілий ряд антирекордів сонячної активності", - зазначив дослідник.

Зокрема, в цей період було зафіксовано мінімальне середнє значення швидкості сонячного вітру в історії спостережень, а також побито рекорди за сумарною кількістю днів без сонячних плям і за найбільш тривалою перервою у плямовиникній діяльності Сонця.

Богачов зазначив, що така тривала сонячна "зима" породила цілу низку прогнозів про характеристики майбутнього сонячного максимуму, серед яких можна було виділити щонайменше два протилежних сценарії. Відповідно до першого з них, щоб компенсувати "пригніченість" на початку циклу, Сонце на фазі зростання в новому циклі повинно було дуже сильно "розігнатися" і могло досягти надзвичайно високих значень активності.

Другий сценарій, навпаки, передбачає дуже глибокий спад активності, оскільки за всю історію дослідження Сонця на ньому жодного разу не реєструвалося гранично високих максимумів, зате було два таких спади - мінімуми Маундера і Дальтона. Мінімум Маундера в 1645-1715 роках збігся з найбільш холодною фазою так званого малого льодовикового періоду, а мінімум Дальтона, який ішов слідом за ним, з 1784 по 1810 роки, часто вважають своєрідним "відлунням" першого спаду активності.

"Після цього протягом наступних 200 років спостережень Сонце працювало як годинник. Так от, другий сценарій розвитку сонячної активності в новому циклі саме припускав, що дуже глибокий провал сонячної активності в 2006-2009 роках може бути передвісником нового великого збою тривалістю не менш як кількох сонячних циклів, тобто від 25 до 100 років ", - сказав Богачов.

За його словами, на сьогодні аналіз активності спалахів і так званих чисел Вольфа, які характеризують кількість плям на Сонці, свідчить, що сценарій екстремально високого сонячного циклу на Сонці не реалізувався, зате все більш імовірним стає другий сценарій - екстремально слабкого сонячного циклу, який можна порівняти за рівнем з мінімумом Дальтона.

Як зазначив науковець, "до рекордної активності Сонця ще дуже далеко, тоді як до унікально низьких значень активності, навпаки, залишилося зовсім небагато".

Він додав, що сонячна активність перестала зростати з 2011 року, коли було досягнуто пік чисел Вольфа. Таким чином, за словами Богачова, активність Сонця в цьому році майже на 50% нижча, ніж у попередньому, а з березня 2012 року вона стабілізувалася на рівнях, рівних рівню мінімуму Дальтона.

"За його словами, якщо поточний рівень активності не зросте в 1,5-2 рази вже в найближчі 6-12 місяців, це означатиме, що Сонце проходить через один із найнижчих в історії сонячних циклів, які до цього реєструвалися лише під час тривалих збоїв активності і майже неминуче супроводжувалися різкими змінами клімату Землі.