За даними сонячних обсерваторій SDO і SOHO, від поверхні світила у результаті сильного спалаху 20 серпня відокремилася найбільша хмара заряджених частинок. Хмара летить в напрямку Землі зі швидкістю 900 кілометрів на секунду, повідомляють УНН іноземні ЗМІ.

За словами фахівців з НАСА, частинкам потрібно близько двох-трьох днів, щоб досягти нашої планети і спровокувати геомагнітні бурі, які є типовими ознаками циклів підвищеної сонячної активності. Американські фахівці вже фіксують зростання концентрації протонів в навколоземному просторі.

Таким чином, пік геомагнітних збурень очікується 23-24 серпня. Оскільки концентрація протонів в навколоземному просторі вже збільшилася, всі охочі можуть спостерігати північне сяйво.

Фахівці припускають, що в найближчі дні індекс геомагнітних збурень Kp може зрости до 6-7. Це пов'язано з тим, що нинішній корональний викид на Сонці може збігтися з дією так званої корональної діри.

Незважаючи на масштаби хмари, що наближається, науковці говорять про те, що вона, швидше за все, не стане причиною збою у роботі штучних супутників, радіозв'язку та систем GPS.

Буря також вплине на самопочуття метеочутливих людей і людей з ослабленим здоров'ям.

Нагадаємо, 13 травня відразу три потужних спалахи сталися на Сонці за одну добу в одній активній області. О 02:16 по Грінвічу, стався перший найсильніший спалах у цьому році (спалах найвищого балу Х 1,7), який протривав 40 хвилин. Потім швидко послідували ще більш інтенсивні спалахи: Х 2,8 о 16:09 за Гринвічем тривалістю 28 хвилин і Х 3,2 о 1:17 за Гринвічем 14 травня тривалістю 81 хвилина.

Спалахи супроводжувалися такими потужними коронарними викидами, через які на Землі можуть виникнути магнітні бурі. Наприклад, подібні спалахи 1-2 вересня 1859 року, одержали назву "спалахи Карінгтона", через які відбувалися короткі замикання на телеграфних проводах.

Відзначимо, що деякі науковці, починаючи з радянського біофізика Олександра Чижевського, вбачають зв'язок між сонячною активністю і соціальними процесами на Землі. Зокрема, стан рослинного покриву у посушливі періоди на початку першого тисячоліття до нашої ери і оволодіння технологіями заліза корелює з різким збільшенням кількості збройних конфліктів і знаходить пояснення у теорії геліотараксіі ("геліо" - з грецької "сонце", "тараксіо" - "збурюю"). Відповідно до теорії, сонячна радіація впливає на нервову і гармонально-ендокринну систему людського організму, призводячи до підвищення колективної збудливості.