Табір щонайменше зі ста сімей оселився у Дарницькому районі Києва на занедбаній території заводу. Кочівники приїхали аж із Закарпаття, кажуть, що на заробітки. У саморобних куренях та з буржуйками цигани готові навіть і зиму провести. От тільки кияни від такого сусідства не в захваті.

Цигани осіли за кілька десятків метрів від елітних багатоповерхівок у Дарницькому районі столиці. Кожен живе у тому, що сам змайстрував. «Збираємо клейонку, дошки, ось подивіться»: показує циган Роман. У нього чи не найкращий курінь — навіть пічка є. Усі вони родом із селища Берегове. Кажуть, приїхали, бо немає роботи. У столиці, хай там як, але легше.

Кочівник Йосиф Горват розповідає: «Приїжджаємо, збираємо залізо, здаємо. На гривень 100, 50. Дивлячись як виходить». У табір ТСН завітала зранку саме під час приготування сніданку. У цьому процесі тут також кожен виконує свою роль. Одні рубають дрова, інші готують.

Наприклад, в одній з родин печуть деруни. Найбільше роми ображаються, коли їх називають безхатченками. Кажуть — кожен виживає, як уміє. Хоч і мають паспорти, знайти офіційну роботу не можуть. Скрізь одразу ж дивляться на національність. Земфіра Аглу запевняє: «Ми не крадемо, по кишенях не лазимо, так і живемо. А куди подітися? Ніж красти, краще попросимо».

Поселення ромів із Закарпаття настільки уподобало столицю, що навіть подумує тут зазимувати. Якщо, звісно, не будуть проти мешканці прилеглих до табору будинків та міліція. Її тут бояться найбільше, тому і намагаються в таборі триматися порядку.

Час від часу навідується сюди і дільничний інспектор. І якщо із взаєморозумінням у таборі все гаразд, то найбільше, на що нарікають їхні сусіди-кияни — це купи сміття. Сусідка кочівників Тетяна Микитенко скаржиться: «Допили пляшку, кинули під паркан. Доїли чіпси чи горішки – кинули. І оце кожен день тут під парканом збираю».