Вибори, які відбулися – це серйозний удар по іміджу України. Більше того, вони дают світу розуміння, що таке режим Віктора Януковича, бо абсолютно зрозуміла атмосфера, в якій вони відбувалися. Ситуація не однозначна тому, що з одного боку влада абсолютно підриває свою репутацію, але вона формує більшість і каже, що більшість сформована у результаті виборів. Це і є розрахунок Януковича. З цим були пов’язані зміни у виборчій системі. Фальсифікації в межах загальнонаціонального округу легко викрити і проконтролювати, а те, що відбувається в 225 округах, це вже набагато складніше.

Захід буде стояти перед вибором: що ж робити? Попри всю критику він буде змушений мати справу з цим режимом. І опозиція очевидно також. Тому, своєю діяльністю, вона буде сприяти визнанню виборів, хоча сам процес був не демократичний і про це буде сказано.

Як буде взаємодіяти міжнародна спільнота з цією владою? Приміром, якщо влада буде просити МВФ розблокувати стосунки і робити для цього кроки, то цілком можливо, що МВФ буде йти на це. А от що буде з майбутнім угоди з ЄС, то це лишається під знаком питання. Після цих виборів Янукович точно не стане бажанішим гостем в Європейських столицях.

Кількість бруду на виборах очевидна і я думаю, що на майбутніх виборах люди, опозиція й громадянське суспільство може організувати спротив. Цей спротив відбувається і ми це побачили в Києві. Все буде залежати від змоги опозиції виставити єдиного кандидата на посаду мера та єдиних кандидатів по окремих округах. Влада буде намагатися все це розколоти. Так само буде й на виборах президента в 2015 році. Те, що відбулося на цих виборах, воно нагадувало по своєму цинізму 2004 рік, але в трохи менших масштабах і це важче викривати, бо є аж 225 округів. Події, які відбулися зараз, вони показали на що влада буде йти і це буде в геометричній пропорції. Розрахунок влади - розколоти єдиних кандидатів від опозиції.

Приклад Києва позитивний. Але протистояння відбулося і по ряду інших округів. Ми бачимо, що люди готові захищати свій результат і це позитивно з символічної точки зору.

Крім того нинішні заклики і дії опозиції полягають в тому, щоб не відмовлятися від мандатів, але разом з тим не приймати присягу і тоді зробити цей парламент недієздатним, на тлі цього вимагати нових виборів за новим законом. Це ідея створення політичної кризи, тиску на владу.

Цей варіант досить радикальний. Якщо врахувати, що депутати від опозиції не приймають присягу, це означає, що новий парламент недієздатний, в такому випадку діє старий парламент. Це створить для влади дуже складну ситуацію, зокрема виникне питання легітимізації. Це означає, що опозиція знайшла контргру.

Цей варіант не є оптимальним, найкращим і безпроблемним. Якщо це рішення буде приймати Об’єднана опозиція, то до нього мають приєднатись і Кличко, і Тягнибок. В цьому є сенс тільки, якщо це буде рішення всіх трьох сил, бо треба більше 150 депутатів, щоб зробити новий парламент нелегітимним. Якщо влада буде шукати спосіб продовжити каденцію старого парламенту, то зрозуміло, що такі дії неконституційні.