135 років тому Вінсент Ван Гог створив свою відому картину “Зоряна ніч”, на якій показав своє бачення нічного неба. Однак, згодом дослідники виявили, що картина містить більше науки, ніж могло здатися спочатку. Про це повідомляє Inverse.

Хоча теорія турбулентності була сформульована лише у 1941 році, ще за десятиліття до цього Ван Гог зміг на диво точно відобразити складні структури турбулентності в хмарах на своїй картині “Зоряна ніч”.

Франсуа Шмітт, науковець з Лабораторії океанології та наук про Землю у Вімері, пояснив, що через хаотичність атмосфери Землі, хмари часто мають складні форми. Особливо його команду зацікавили зображені на полотні вихори – явище, що виникає в рідинах і газах. За законами фізики, великі вихори рухаються швидше, а турбулентність залишається самоподібною на різних масштабах, і це Ван Гог передав із вражаючою точністю.

Дослідники виявили кілька вихорів на полотні, що дуже точно відображають реальну поведінку хмар під впливом турбулентних процесів. Найцікавіше, що Ван Гог зобразив турбулентність навіть на мікрорівні: частинки розміром від 10 до 100 мікрон можуть впливати на турбулентність, і це також знайшло відображення в картині.

Це свідчить про те, що Ван Гог мав не лише художнє бачення, але й інтуїтивне розуміння фізичних процесів у природі, завдяки чому зміг так детально відтворити турбулентність у своєму творі.