На його думку, "перенесення" запланованої раніше зустрічі з президентом України Віктором Януковичем - це єдино адекватна реакція на "обурливий, що віддає путінізмом" вирок Юлії Тимошенко, у порівнянні з яким знаменита сутичка Зідана з Матерацці на чемпіонаті світу з футболу 2006 року "виглядає апогеєм по-джентльменськи чесної гри". "ЄС не повинен піддаватися шантажу аж так часто використовуваної Києвом прихованої загрози", що Україна відвернеться від Європи в бік Москви.

Крім ЄС, незадоволений вироком Тимошенко і Володимир Путін, хоча "метод використання правосуддя в політичних цілях - його власний... Але нікого все це так не турбує, як західного сусіда України - Польщу, найбільш послідовного друга та захисника України в ЄС", - пише Гартон Еш. Зокрема, продовжує він, "саме Варшава була одним з тих каналів, якими Янукович надсилав європейським лідерам приватні листи про можливі поступки у справі Тимошенко - тим самим оголюючи брехливість праведних словес про незалежність українських судів".

На думку Гартон Еша, неможливо уявити більш сильного контрасту між курсами розвитку цих двох сусідніх країн: хоча у внутрішній політиці Польщі досі присутня "добра частка параноїдальності", останні парламентські вибори тут, наприклад, пройшли "більш відповідно до норм, більш спокійно і навіть нудно, ніж багато де на Заході". Словом, "напрям руху (Польщі після Оксамитової революції 1989 року) не викликає сумнівів".

Інакше складається після Помаранчевої революції 2004 року історія України: "Спочатку, ставши свідком цього натхненного моменту, я сподівався, що Україна підхопить перехід до демократії, як вона раніше підхопила Оксамитову революцію. Такі ж надії плекали поляки, не кажучи вже про багатьох українців. Ці надії - наші і, що куди важливіше, їхні - виявилися розбиті. Життя багатьох окремо взятих українців покращилося. Вони в багатьох розуміннях стали вільнішими. Але політична та економічна система, як і колись, в'язне в корупції, культурі бандитизму і неефективності".

"Звідки ця жахлива розбіжність між двома країнами, значні частини яких протягом тривалих періодів історії належали одним і тим же імперіям чи державам?" - запитує автор. Одні бачать причину в зовнішньому впливі, другі - в економіці, треті - в "глибоких культурних чинниках". У кожному поясненні є "зерно істини", але "ні географія, ні економіка, ні культура не роблять долю (країни) вирішеною", переконаний Гартон Еш.

Погоджуючись з американським політиком і мислителем Деніелом Патріком Мойніхеном, він пише, що "гарна політика, хороші конституції і хороші суди, якщо пощастить і стане часу, можуть змінювати течію річок. Країни, що вироджуються, спиваються, корумповані (такою Польща могла здатися випадковому візитеру 40 років тому) можуть стати сучасними, відкритими, демократичними. І ліберали ставлять на те, що православні, ісламські й азійські країни теж можуть трансформуватися".

"Це політика, дурненька, - перефразовує журналіст слоган передвиборної кампанії Білла Клінтона. - Політика і верховенство закону. Справа Тимошенко значима остільки, оскільки політика і закон в ній поєднуються абсолютно неправильним чином. І тому Євросоюзу тут ніяк не можна, за своїм звичаєм, проявляти м'якість". У нещодавньому інтерв'ю Янукович вимовив "туманну" фразу: "Я в кожному разі в четвер полечу в той бік... Я ні до кого не ходжу жебракувати. Якщо мені треба буде, я полечу далі". На думку Гартон Еша, це "далі" на "умоглядній мапі" Януковича може означати Москву. У такому випадку, навіть "якщо президенту Януковичу захочеться полетіти ще далі - припустімо, на Камчатку, - треба побажати йому щасливої ​​дороги", підсумовує він.

Переклад InoPressa