19 лютого 1992 р. тризуб був офіційно затверджений Верховною Радою як малий герб України та головний елемент великого Державного герба. Разом з Конституцією, прапором і гімном України він є невід’ємною частиною офіційної символіки держави.

Сьогодні зображення Державного герба України розміщується на печатках органів державної влади, грошових знаках, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ і т. п.

Зображення сучасного тризуба у 1992 р. розробила група українських геральдистів у складі А. Гречила, О. Кохан та І. Турецького. За основу вони взяли стародавній тризуб князя Володимира Великого. Він символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне. Окрім того, тризуб можна розуміти і як поєднання священних начал – Божественного, Батьківського й Материнського, – і як єднання трьох природних стихій – повітря, води й землі. Загалом існує близько 40 версій походження тризуба.

Найдавніші археологічні знахідки знака, схожого на тризуб, належать до періоду трипільської культури (5–3 тис. до н.е.). Подібні зображення є на давніх солярних знаках в Індії, Месопотамії, інших регіонах Євразійського континенту. Ймовірно, що цей знак символізує триєдиність та тривимірність світу, що пізніше трактовано християнством як єдність Бога–Отця, Бога–Сина і Бога–Духа Святого.

Тризуб став спадкоємним геральдичним знаком для нащадків князя Володимира Великого. Його зображення археологи знаходять на монетах, посуді, печатках, якими скріплювалися міжнародні договори, укладені Київською Руссю.

Тризуб постійно був в ужитку і в побуті українців, зокрема, в карпатських селах була традиція малювати його на стінах чи воротах під час релігійного свята Водохреща – 19 січня. Так у знаках хреста і тризуба сполучились християнські і язичеські символи. Значення тризуба в українського населення потрійне: він є і символом державної влади, тобто, державним гербом; знаком національним і знаком релігійним.

На початку ХХ ст. в результаті української Національної революції та утворення Центральної ради відбулося відродження давніх історичних традицій.

Як державний герб золотий тризуб на синьому тлі був схвалений у лютому 1918 року Малою Радою УНР у Коростені і затверджений Центральною Радою 22 березня 1918 року.

Тризуб став фігурувати на державних печатках, банкнотах УНР, як герб зберігся в часи гетьманату П.Скоропадського (1918 р.) та далі за Директорії (1918 – 1920 рр.).

Після проголошення 22 січня 1919 р. Акта злуки тризуб став державним гербом об’єднаних українських республік – УНР та ЗУНР. Протягом певного часу тризуб був відзнакою і в ЧУГА (Червоній Українській Галицькій Армії). Пізніше, у 20 – 40-х рр. ХХ ст., символіку із зображенням тризуба використовували різні політичні організації Західної України, Буковини. Зокрема, золотий тризуб увійшов як елемент до державного герба Карпатської України, затвердженого сеймом 15 березня 1939 року.

На початку 1990-х років серед істориків точилися дискусії про правомірність використання тризуба як державного герба. Противники тризуба твердили, що це був знак династії Рюриковичів і ніякого стосунку до українського народу він не має. Варто згадати Володимира Шаяна, який назвав тризуб «Великим Таїнством Української Душі».

Після відновлення української національної державності, Верховна Рада України, своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 року затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом Великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави. Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб)– малий Державний Герб України, повідомляє «Рідна країна».