Сепаратисти з Фландрії і соціалісти з Валлонії святкують перемогу на дочасних парламентських виборах в Бельгії.

У франкомовній Валлонії, згідно з останніми даними, абсолютним лідером стала Соціалістична партія на чолі з Еліо ді Рупо, за яку віддали голоси 35% виборців.

У третьому регіоні Бельгії - двомовному Брюсселі - перемагає партія "Реформаторський рух", яка за підсумками виборів 2007 року зібрала найбільше голосів у Валлонії, а тепер зміщується на друге місце після соціалістів-франкофонів, передає РИА "Новости".

На виборах, в яких взяли участь близько 7,73 мільйона виборців (44% з них голосували електронним шляхом), шляхом прямого таємного голосування будуть обрані 150 депутатів і 40 сенаторів федерального парламенту.

Участь у голосуванні є обов'язковою для громадян Бельгії. Згідно з місцевим законодавством, неучасть у виборах без поважної причини карається штрафом. На парламентських виборах у Бельгії в 1900 році вперше у світі була випробувана система пропорційного представництва.

У Бельгії діє пропорційна система виборів, що проводяться окремо серед фламандського і франкомовного електоратів. У північній частині Бельгії, де розмовляють нідерландською мовою, живуть 60% її більш ніж 10-мільйонного населення. У південній частині Валлонії говорять французькою. Столиця країни Брюссель є формально двомовним, але переважно франкомовним містом.

Урядова криза в Бельгії почалася навесні після того, як фламандська Ліберально-демократична партія вийшла з коаліції, не зумівши домовитися з партнерами щодо питання про адміністративну автономію фламандських передмість Брюсселя. У квітні уряд країни пішов у відставку, після чого було прийнято рішення про проведення позачергових парламентських виборів.

Політична ситуація в Бельгії вирізняється нестабільністю через розбіжності між багатшою фламандською Північчю і франкомовним Півднем.

Фламандці, які становлять 60% населення і традиційно дотримуються більш консервативних поглядів, незадоволені тим, що, за конституцією, політичний вплив між двома громадами ділиться порівну.

Бельгійські політики також не можуть вирішити проблему адміністративного поділу двомовного виборчого округу Брюссель-Халле-Вілвоорде (BHV).

Очікується, що результати виборів можуть ще більше поглибити урядову кризу. Новому уряду доведеться шукати шляхів виходу не тільки з політичної, а й з економічної кризи, передає Бі-Бі-Сі.

За останні три роки зовнішній борг Бельгії значно зріс. За співвідношенням між ВВП країни та її обов'язком серед країн єврозони, на думку аналітиків, Бельгія йде слідом за Грецією та Італією.

Лідер "Фламандського альянсу" не виключив, що з часом Бельгія може зникнути, а її регіони самостійно увійдуть до ЄС

Всі спостерігачі відзначають феноменальний політичний успіх партії "Новий фламандський альянс", яка була створена на осколках розваленого націоналістичного "Народного союзу" (Volksunie) і яка на парламентських виборах 2007 року набрала лише близько п'яти відсотків голосів виборців.

"Це прекрасні результати", - заявив у неділю своїм виборцям 39-річний лідер "Нового фламандського альянсу". Він закликав до зміни Бельгії через реформу її державного устрою, яка дала б ще більше повноважень регіонам на шкоду федерального центру.

Де Вейвер виступає за зміну федерального устрою Бельгії на конфедеративний і, відповідно, за надання Фландрії більшої незалежності, а також за позбавлення Брюсселя регіонального статусу.

Він заспокоїв опонентів, сказавши, що його партія не вимагає незалежності Фландрії. Але не виключив, що з часом Бельгія може зникнути, а складові регіони самостійно увійдуть до ЄС.

З урахуванням голосів другої сепаратистської фламандської партії - "Список Дедекера" (List Dedecker) - і вкрай правого "Фламандського інтересу" (Vlaams Belang), який за підсумками нинішніх виборів втратив певне число своїх прихильників, сепаратисти Фландрії сумарно отримують близько 45% голосів виборців.

"Справжнім землетрусом" назвав перемогу де Вейвера держміністр, а в минулому прем'єр-міністр Бельгії Марк Ейскенс, який, як і нинішній глава кабінету Ів Летерм, представляє фламандських християнських демократів (CD & V), що посідають другу позицію після "Нового фламандського альянсу".

Новий уряд вперше з 1970-х років може очолити політик-франкофон

Спостерігачі відзначають, що особисто де Вейверу навряд чи вдасться сформувати новий федеральний уряд Бельгії, оскільки він буде утворений на коаліційній основі, і партії, які виступають проти переходу на конфедеративний державний устрій, в змозі не допустити такого результату. Тим не менш, де Вейвер вже заявив сьогодні, що готовий "зводити мости" для діалогу з політичними опонентами.

Зважаючи ж на той факт, що Соціалістична партія з урахуванням голосів, отриманих у Брюсселі, а також голосів фламандських соціалістів з партії SP.A, стає найбільшою політичною силою у федеральному парламенті Бельгії, деякі політологи не виключають, що уряд країни вперше з 1970-х років може очолити політик-франкофон (до того ж італійського походження) - лідер соціалістів Еліо ді Рупо, передає Інтерфакс.

З 1970-х років регіони отримали повну компетенцію в галузі містобудування і розвитку міст, захисту довкілля, сільського господарства, зайнятості, енергетики, культури, спорту, науки тощо. Зараз фламандці хочуть відібрати у федерального центру ще й юстицію, охорону здоров'я і соціальне забезпечення.

У такому разі у федерального уряду залишаться здебільшого міжнародні відносини (які у великій мірі йдуть на рівень ЄС), національна безпека та оборона (що забезпечується в рамках НАТО), фінанси (що входять у зону євро) і загальнонаціональна транспортна інфраструктура.

Очікується, що процес формування нового кабінету буде тривалим. У 2007 році після чергових парламентських виборів Бельгія жила без нового уряду майже дев'ять місяців.