Фахівці NASA, що працюють з орбітальними телескопами "Хаббл" і "Чандра", оприлюднили світлину космічного "знаку оклику" з двох галактик, що зливаються, а також фотографію сяйливого "намиста" - планетарної туманності, передає РИА "Новости".

Галактика VV 340 в сузір'ї Візничого, відома також як Arp 302 і UGC 9618, віддалена на 450 мільйонів світлових років від Землі і складається насправді з двох галактик. Одну з них - VV 340A (або "північну") з Землі видно з ребра, й вона схожа на паличку знаку оклику, а VV 340B ("південну") можна побачити з плаского боку у вигляді крапки.

Через кілька мільйонів років ці галактики зіллються в одну, як це, на думку вчених, станеться і з нашою галактикою, яка через кілька мільярдів років зіллється з туманністю Андромеди.

Варто зазначити, що знімок, опублікований 11 серпня на сайті NASA, отриманий в рамках програми дослідження одного з типів зоряних систем - яскравих інфрачервоних галактик.

В ході цього проекту космічні телескопи - оптичний "Хаббл", рентгенівський "Чандра", інфрачервоний "Спітцер" і ультрафіолетовий GALEX (Galaxy Evolution Explorer), а також наземні телескопи ведуть спільні зйомки і об'єднують отримані дані. Всього планується досліджувати близько 200 таких галактик, щоб зрозуміти, чому вони так сильно випромінюють в інфрачервоному діапазоні - в сотні разів більше, ніж інші галактики.

Спостереження VV 340 за допомогою "Чандри" і "Спітцера" дозволили науковцям встановити, що "північна" галактика, як і "південна", приховує в собі швидко ростучі надмасивні чорні діри, а спостереження з "Хаббла" і GALEX показали, що у "південній" галактиці йдуть інтенсивні процеси утворення нових зірок.

Команда, що працює з телескопом "Хаббл", 11 серпня також опублікувала фотографії недавно відкритої планетарної туманності "Намисто" (PN G054.2-03.4), розташованої за 15 тисяч світлових років від Землі в сузір'ї Стріли. Вона виникла близько 10 тисяч років тому, коли один з компонентів подвійної зірки почав роздуватися, а другий опинився всередині газової оболонки.

Перша зірка почала обертатися все швидше і швидше, поки газова оболонка не розтяглася на дистанцію в два світлових роки. Екваторіальна частина оболонки утворила кільце, на якому, як намисто на нитки, виявилися нанизані більш щільні скупчення газу.