У Болгарії і Молдові обрано проросійських президентів. Росія має намір повернути вплив у Європі і за допомогою підтримки радикальних сил, і за рахунок просування ідей "релігія, сім'я, батьківщина" - замість одностатевих шлюбів і відкритих кордонів, пишуть ЗМІ. Популісти при владі - це непогано, вважає Бершидський: вони знизять надмірну впевненість центристів, перш ніж тих безцеремонно виштовхнуть, як демократів у США.

По Центральній і Південно-Східній Європі "бродить привид все сильнішого впливу Росії: чи то путчі або сепаратистські сценарії, вимоги про припинення санкцій ЄС до РФ або проросійські кандидати на виборах - за всіма подіями, що відбуваються в регіоні, проглядається довга рука Путіна", - пише Кено Версек, кореспондент Der Spiegel.

У Болгарії і Молдові на президентських виборах перемогли Румен Радєв і Ігор Додон - відверто проросійські кандидати. У Чорногорії не так давно Росія нібито хотіла організувати путч. Сербія проводить спільні із РФ військові навчання, а угорський прем'єр Віктор Орбан, його словацький колега Роберт Фіцо і чеський президент Мілош Земан все сильніше вимагають згорнути санкції проти Росії.

Здається, Росія все більше повертає вплив у колишніх радянських "братерських країнах" Східної Європи, пише автор, однак політологи застерігають від спрощеного погляду.

"У Болгарії російського біса малюють на стіні штучно", - стверджує політолог Антуанетта Пріматарова з Фонду ліберальних стратегій (Софія). Такої ж думки дотримується і сербський експерт Єлена Міліч з Центру євроатлантичних досліджень: "Антидемократичні правителі шантажують Захід за допомогою сценарію російської загрози".

Наприклад, колишній генерал ВПС Радєв, висунутий соціалістами, що перебували в опозиції, має мало політичного досвіду і набрав очки завдяки поміркованим гаслам націоналістично-популістського характеру проти біженців і за більший суверенітет Болгарії. Також він говорив, що санкції ЄС щодо Росії шкодять Болгарії і що російський прапор у Криму - це "реальність". На цій підставі провладна консервативна партія "ГЄРБ" придумала "російську загрозу" для Болгарії і звинуватила Радєва і соціалістів у бажанні вийти з ЄС і НАТО.

"Але болгари традиційно симпатизують Росії, - зазначає політолог Пріматорова. - У той же час євроатлантична орієнтація країни не береться під сумнів, а у президента не так вже й багато повноважень".

Бідність, корупція, нереалізовані європейські надії і ностальгія за минулими зв'язками з Москвою: кореспондент Die Presse Борис Калнокі намагається відповісти, чому в Болгарії та Молдові перемогу на президентських виборах здобули пропутінські кандидати.

"Ігор Додон, тріумфатор у Кишиневі, оголосив про намір найближчим часом почати зміцнювати стратегічне партнерство з Москвою. Жителі країни розчарувалися в пустих обіцянках прозахідних політиків", - пише автор. Ще більш гучною, на його думку, стала перемога в Болгарії, яка входить до ЄС, Румена Радєва.

У нової хвилі русофілії є з'ясовні причини, йдеться в статті. У Молдові тугу за "старими добрими радянськими часами" підживлює невдоволення насамперед сільського населення корумпованим роз'єднаним прозахідним керівництвом країни.

У Болгарії також досить активно пускає паростки ностальгія за минулими часами. І там не всі європейські обіцянки були реалізовані. Крім того, болгари сильніше за інших залежать від російського газу.

Довгий час країни Східної Європи сподівалися на будівництво "Південного потоку", який мав постачати газ в обхід України, але через тиск всередині ЄС і з боку США проект не був реалізований. Оскільки Німеччина сама отримує російський газ в обхід України, багато хто розгніваний "західною брехнею", йдеться в статті.

Новий проект під назвою "Турецький потік" передбачає постачання російського газу через Туреччину до Греції - в обхід Болгарії, оскільки та нібито "занадто сильно орієнтована на ЄС і США". Тепер все може змінитися - якщо болгари зроблять вибір на користь нового прагматизму у відносинах з Москвою, вважає автор. І Трамп навряд чи буде проти, якщо хтось захоче робити бізнес з Росією.

Це може привести до нового розкладу сил у Європі і певної реінкарнації "російської сфери впливу" в Східній Європі, робить висновок Калнокі. "Росія і не приховує таких намірів - та й засоби, до яких вона вдається, ні для кого не секрет. В її арсенал входять, зокрема, спроби дестабілізації ЄС за допомогою підтримки радикальних сил правого і лівого флангу", - йдеться в статті.

Росія активно веде боротьбу і на культурному фронті. "Релігія, сім'я, батьківщина - замість одностатевих шлюбів і відкритих кордонів: подібні постулати добре сприймаються не тільки в Східній Європі - в тому числі через страх, посіяний міграційною кризою", - зауважує автор.

"У неділю політики, що нагадують Дональда Трампа, перемогли в двох маленьких європейських країнах - Болгарії і Молдові. Напевно, популіст-націоналіст готовий перемогти на президентських виборах в Австрії, ще один лідирує в деяких нідерландських опитуваннях, схожі фігури у Франції і Італії лише на кілька пунктів відстають від провідних кандидатів від істеблішменту" - ніби Трамп у передвиборних опитуваннях, пише Леонід Бершидський у BloombergView.

"Нещодавні події - не перший дзвінок. Місцеві "Трампи" вже здобули тріумф у Великій Британії, Польщі та Угорщині, а також Туреччині. Однак ЄС, за всіх своїх розтиражованих вадах, може виявитися краще пристосованим, аніж США, до того, щоб конструктивно реагувати на це явище", - вважає автор.

"Коли праві сили досягнуть більшого представництва у владних структурах, вони зможуть тиснути на уряди, щоб ті м'якше поставилися до Росії - нового союзника правих, який позичив їм свою машину пропаганди і (принаймні, у випадку з французьким "Національним фронтом") гроші. Проте ці зміни не рівноцінні революції", - зауважує Бершидський.

"У короткочасній перспективі отримання популістами більш істотного представництва і більшої наочності діяльності має піти на користь ЄС. Воно знищить зарозумілість і надмірну впевненість європейських центристів задовго до того, як їх відштовхнуть від влади так само безцеремонно, як відштовхнули демократів у США. У неспокійні часи у м'якшої, менш визначеної, менш керованої, менш стабільної політичної моделі є очевидні переваги перед більш надійною і чіткою. Перо не приземляється так жорстко, як гарматне ядро", - резюмує журналіст.

Переклад Inopressa.ru