Російська влада оговталася від шоку, завданого двомісячними протестами, і готується до демонстрації своєї незмінної сили 4 березня. Популярність Путіна, колись феноменальна, поступово слабшає, але в четвер на мітингу в "Лужниках" він знову заворожив натовп, визнають ЗМІ. Боротьба, битва, перемога - вокабуляр, давно властивий путінській риториці, - вперше був застосований у внутрішньоросійській політичній конкуренції.

У четвер прем'єр-міністр Путін позиціонував себе як лідер, який об'єднує країну, повідомляє The Wall Street Journal. Прикметно, що він відмовився від лайки на адресу демонстрантів, які вимагають чесних виборів: якщо в останні тижні він оголошував їх найманими агентами США, то в "Лужниках" закликав об'єднатися всіх, хто дбає про Росію, дорожить нею і вірить в неї.

Рейтинг Путіна відновився. На мітинг на його підтримку зібралося, принаймні, не менше народу, ніж на найбільші антикремлівські акції, зазначає газета, хоча "серед цих людей було багато працівників, які отримують зарплату з держбюджету або залежать від держави". Мітинг проводився в День захисника Вітчизни, що, на думку газети, відображає напористість Росії на світовій арені.

Деякі учасники щиро висловлювалися на підтримку Путіна. "Путін дбає про армію, а армія - опора суспільства", - сказав журналістам Андрій Журавльов зі Пскова.

"Рейтинг Путіна відновився в період, коли він уникає дебатів з суперниками і дистанціюється від власної партії", - пише газета, підкреслюючи, що в четвер на мітингу не було видно символіки "Єдиної Росії", її назви не звучало.

Володимир Путін з'явився в подобі рятівника батьківщини, щоб переконати виборців забезпечити йому величезну перевагу на виборах і спробувати змусити замовкнути опозицію, пише Le Figaro. Виступаючи на стадіоні "Лужники", фаворит президентських перегонів процитував Лермонтова, щоб заявити: "Перемога буде за нами".

Деякі учасники мітингу прибули за вказівкою керівництва, були й прості москвичі, які спонтанно прийшли продемонструвати свою потребу в "стабільності", пише видання. "Всі вони думають, що були врятовані Путіним від хаосу, що настав за падінням комуністичного режиму, і бояться тільки одного - повернення в хаос".

"Після такої демонстрації сили режим вважає, що остаточно здобув перемогу над опозиційним рухом, який поки що не набув другого дихання", - зазначає кореспондент, додаючи, що опозиція готується оскаржити легітимність виборів після дня голосування.

"Лише на десять днів раніше виборів" святкується День захисника Вітчизни, так що тон промови Володимира Путіна, яку він виголосив в "Лужниках" перед 100 тис прихильників, був уже заданий, пише Die Presse. "Боротьба, битва, перемога - вокабуляр, з давніх часів властивий путінській риториці. Однак його застосування у внутрішньоросійській політичній конкуренції - це новина", - зауважує Едуард Штайнер.

"Влада оговталася від шоку, завданого двомісячним протестом опозиції, і готується до демонстрації своєї незмінної сили. Так, решта острівців свободи ЗМІ, інформаційна радіостанція "Эхо Москвы" і невеликий телеканал "Дождь" зазнали абсолютно відвертої атаки", - повідомляє Штайнер.

Останнім часом навіть обговорюється, чи потрібна Путіну перемога в першому турі, зауважує журналіст. Другий тур - деякий удар по самолюбству кандидата, однак він "надав би можливість відкинути звинувачення у фальсифікації і знову підвищити легітимність влади".

"Один тур чи два? Незважаючи на всі протести проти Володимира Путіна, це питання залишалося єдиним реальним питанням щодо президентських виборів у Росії", - пише Ніл Баклі в The Financial Times. За опитуваннями останніх тижнів, Путін набирає близько 50% голосів, і ймовірна перемога в першому турі, в деякому сенсі, стане полегшенням для людини, яка визнала б другий тур образою для себе, вважає оглядач.

Водночас перемога в першому турі може принести проблеми, надто якщо вона буде дуже вже гучною, зауважує Баклі. Другий тур допоміг би створити враження, що Путін здобув перемогу в "справедливому" змаганні, і це б могло вибити ґрунт з-під ніг протестувальників. Загалом "ідеальною" журналіст вважає перемогу в першому раунді з результатом нижче 55%, хоча обмовляється, що навіть за такого розкладу "джин протесту, випущений у грудні, не повернеться назад у пляшку".

Після виборів Путін опиниться перед обличчям найбільшої проблеми у своєму житті: "йому доведеться впритул зіткнутися з суспільством, яке при його владі значно змінилося, натомість він залишився, по суті, колишнім", стверджує Еллен Баррі, оглядач The New York Times. "Популярність Путіна, колись феноменальна, поступово слабшає, і йому доведеться шукати інші способи гарантії своєї легітимності".

Якщо Путін не стане більш демократичним лідером, в найближчі роки можливі хвилювання, вважає Ольга Криштановська, член "Єдиної Росії" і консультант виборчого штабу Путіна.

У четвер Путін несподівано, на думку автора статті, з'явився на мітингу на підтримку своєї кандидатури. Його вітали довгим схвальним ревінням, але весь цей ажіотаж не приховує того факту, що третій президентський термін стане для Путіна фінальним, як прогнозує Баррі.

Сьогодні важко пригадати, яким Путін був у 1999 році: він був непримітною людиною. А потім сталося щось майже магічне: Путін виявив екстраординарну здатність висловлювати думки простих росіян. "Можливо, цю властивість він зберіг з часів КДБ: його ж вчили вербувати інформаторів", - йдеться в статті.

Нинішні радники бояться відраджувати Путіна від нерозважливих висловлювань і вчинків, каже політтехнолог Гліб Павловський. Зрештою помилки нагромадилися, і розрив між лідером і міським середнім класом став очевидним.

Хоч як би там було, в четвер на мітингу Путін знову заворожив натовп своєю промовою, хоча, на думку автора, він залишається в полоні застарілих інстинктів: "він простягає руку росіянам, які перебралися в табір опозиції, але мимоволі оголошує їх сліпими знаряддями таємного недруга; він визнає необхідність політичної конкуренції, але не погоджується поступитися владою".

Тимчасом 10 років тому, як каже його німецький біограф Александр Рар, Путін сказав йому, що зробить президентство в Росії демократичним інститутом і відійде після закінчення свого терміну.

Ніколи ще Путіну не доводилося давати стільки пояснень, і вже заради цього варто було протестувати на вулицях, пише оглядач El País Кармен Клаудін у статті під назвою "Росіяни хочуть більшого". "Нав'язлива критика Путіним так званих кольорових революцій - не кон'юнктурне явище. Її витоки - в найстрашнішому кошмарі будь-якого російського лідера, тим більше такого пострадянського, як Путін: необхідності давати звіт "нормальним" людям", - підкреслює Клаудін. Оголосивши 24 вересня 2011 року про те, що давно існує домовленість про обмін постами, тандем Путіна-Медведєва "відкрив скриню Пандори", надіславши країні ясний сигнал: "стабільність будується не на легітимності, а на її видимості", а численні свідчення фальсифікацій на парламентських виборах "стали каталізатором прихованого невдоволення народу", який вирішив цього разу показати його, вийшовши на вулицю.

З моменту свого приходу до влади Путін зумів придумати таких ворогів Росії, які зміцнювали б його популярність: терористів і олігархів. Тепер же він вдається до заяложеного аргументу про зовнішнього ворога і таємничі сили за кордоном, щоб забезпечити собі підтримку напередодні виборів, які вже не гарантують йому тріумфу.

На думку автора, в Росії чітко помітні ознаки змін. "Путін остаточно продемонстрував, що не здатний на легітимну боротьбу, на необхідний країні економічний розвиток, що виходить за рамки отримання легких грошей за енергоносії, на справжню модернізацію, назрілу в Росії. Однак росіяни - і не тільки ті, хто виходить на мітинги, - відтепер будуть вимагати більшого", - впевнена іспанська журналістка.