Популярний український письменник Юрій Андрухович розповідає в інтерв'ю Tageszeitung про те, що його країна скотилася сьогодні до арештів, стеження, цензури - тих реалій, які українці хотіли перемогти в ході Помаранчевої революції.

Коментуючи вирок екс-прем'єру України Юлії Тимошенко, Андрухович вказує на те, що в 1990-ті роки, коли та була успішним підприємцем, в країні панував тотальний хаос. "Безсумнівно, вона не завжди дотримувалася букви закону - але інакше в тих реаліях було просто неможливо працювати. І якщо говорити про те, що Тимошенко заслужила свій термін, тоді до неї на лаву підсудних мали сісти більше сотні інших бізнесменів, які збивали свої капітали в той-таки час. Але сьогодні більшості з них нічого не загрожує".

Крім того, продовжує письменник, реабілітували екс-президента Леоніда Кучму, якого пов'язували зі вбивствами опозиційно налаштованих журналістів.

"Від революції 2004 року залишився історичний шанс, який ми втратили", - констатує Андрухович. "Сьогоднішні можновладці навколо Віктора Януковича роблять все можливе для того, щоб спалити мости до опозиції. (...) По суті, будь-який українець, який намагається публічно висловлювати свою думку, перебуває в небезпеці: процес над Тимошенко - тільки найгучніша історія. Будь-хто може стати жертвою свавілля поліції - і це трапляється щодня. Це повернення до епохи Кучми, з тією лиш різницею, що тепер все набагато жорсткіше, ніж раніше. Кучмі було хоча б важливо, який імідж буде у його країни серед західних демократій".

Вільно про сьогоднішню ситуацію в країні можна говорити тільки в Інтернеті. В Росії склалася така сама ситуація. Однак, каже письменник, все може розвиватися і за китайським сценарієм - коли держава контролює й Мережу.

За словами Юрія Андруховича, те, що сьогодні студенти не є рушійною силою протестних настроїв, як це було в 2004 році, пов'язано насамперед з тим, що університети втрачають свою автономію. "Так, торік стало відомо про те, що органи держбезпеки змушували ректорати йти на співпрацю, регулярно повідомляти про політичну активність своїх студентів і співробітників. Відкрито оголосити про це ризикнув лише ректор Католицького університету Львова, (...) а тисячі його колег просто погодилися на співпрацю з владою". На думку письменника і публіциста, українське суспільство в цілому сьогодні не дозріло до нових протестів - люди не бачать у цьому сенсу і мети.

Україна тяжко постраждала від фінансової кризи. Однак у Києві не сформувалося рухів, подібних до європейських і американських під гаслом "Захопи...". "Ми були б щасливі, - зауважує Андрухович. - Усі розуміють: навіть якщо криза серйозно зачепить Європу, там однаково все буде краще, ніж у нас. У нас є лиш криза - нічого іншого".

Українська владна еліта, зауважує письменник, хоче бути європейцями і одночасно з цим деспотами у себе в країні. "Вони мають нерухомість у Європі, зберігають свої гроші в європейських банках - їм є що втрачати в Європі". А європейці, зі свого боку, змушені грати роль друзів Києва, бо Україна має серйозне геополітичне значення. Якщо тиск з Брюсселя буде занадто сильним, Київ повернеться у бік Москви. Це нескінченна гра, резюмує Юрій Андрухович.

Переклад InoPressa