Близько десятка топ-посад у міністерствах, державних агенціях, фондах та підприємствах України роками обіймають "тимчасові виконувачі обов’язків". DW з’ясувала, чому не відбувається призначення керівників цих відомств.

В Україні є ціла низка державних структур, котрі мають одну спільну рису: ними от уже тривалий час керують так звані т.в.о. - "тимчасові виконувачі обов'язків". Це і міністерство охорони здоров'я, і Національний банк України (НБУ), і Фонд державного майна, і Державна фіскальна служба, але також Державне агентство автомобільних доріг і  Адміністрація морських портів, ПАТ "Укрпошта" і ПАТ "Укрзалізниця". Відсутність повноцінних керівників експерти пояснюють політичними інтересами.

Тримання у залежності

"Керівники цих структур спеціально не призначаються, аби "виконувачі обов’язків" були залежними від політиків людьми. У будь-який момент або вони, або хтось інший  може бути призначений. Таким чином завжди є можливість їх замінити, якщо вони робитимуть не те, що потрібно політикам", - вважає член Ради НБУ, почесний президент Київської школи економіки Тимофій Милованов. За його словами, таке тривале тримання у залежності людей погано впливає на їхню роботу, адже вони відчувають себе тимчасовими.

Також від цього є негативний економічний ефект,  вважає економіст. "Все це суттєво сповільнює реформи в Україні. Ринки не розуміють що відбувається, у них немає впевненості, що різко не зміниться політика цього міністерства, регулятора чи держкомпанії та їхні правила гри. Це означає, що ринки інвестують більш обережніше", - констатує Милованов. Він переконаний, що такий підхід жодним чином не сприяє економічному зростанню в Україні.

Проблемні процедури

У кожного з "т.в.о" своя історія та умови призначення. Наприклад, ініціювати призначення міністра охорони здоров’я має прем’єр-міністр України, а проголосувати за це повинні депутати парламентської коаліції, кількісний склад якої нині незрозумілий. Кандидатуру на посаду голови НБУ вносить президент, а голосує також парламент.

"Коаліції зараз як такої де-факто немає, - констатує керівник політичних програм Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук. - Депутати довгий час не можуть узгодити ці кандидатури. Котрий рік йдуть довготривалі торги, бо як складається традиційно в українському парламенті, за голосування треба чимось чи кимось "заплатити" в обмін за голоси за призначення".

На посади таких структур, як Державна фіскальна служба України, Державне агентство автомобільних доріг України або Адміністрація морських портів України, існує своя процедура призначення. Закон про держслужбу передбачає, що обійняти цю посаду може лише той, хто пройшов конкурсний відбір. Конкурс має ініціювати уряд. При цьому в законі немає термінів, коли повинен бути оголошений конкурс, якщо посада вакантна.

"По цим топ-посадам завжди включаються політичні домовленості, - зазначає заступник голови правління  Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук. - Попри те, що конкурси відкриті, але очевидно, що влада готується до цих конкурсів і має своїх кандидатів. Тому поки вона не визначиться з фінальним переможцем, відбувається пошук консенсусів, балансів та розподілу сфер впливу". В результаті, підсумував Тимощук, увесь цей час справами керує "тимчасовий виконувач обов’язків".

Без змін

Згідно із законом про держслужбу, "т.в.о" може керувати лише три місяці. Однак на практиці ця норма "мертва", критикують експерти. "Як би там не було, якщо немає законно призначеного керівника, керувати органом комусь треба ", - каже Тимощук.

У наступному 2018 році не варто очікувати , що ситуація з "т.в.о" в Україні зміниться, каже менеджер групи реформи публічної адміністрації Реанімаційного пакету реформ Сергій Сорока. На його думку, оскільки цей рік буде передвиборним, тому навряд чи політики візьмуться за легалізацію кандидатур зі статусом "тимчасового виконувача обов’язків".