В українському представництві ЮНІСЕФ повідомили про порушення прав дітей в нашій країні.

Зокрема, 70% дітей зазнають фізичного насильства у родині "з виховною метою". Правозахисники визнають, що в Україні складно довести факти насильства щодо дітей у судовому порядку, повідомляє "Комерсант-Україна".

"У 11% домогосподарств вважають, що до дітей може застосовуватися фізичне покарання, 10% чоловіків уважають, що мають право бити своїх дружин", - заявила глава українського представництва ЮНІСЕФ Юкіе Мокуо. Слід зазначити, що всього в країні налічується 8 мільйонів дітей у віці до років 18 років.

Звіт ЮНІСЕФ "Становище дітей у світі 2013" показує, що в нашій країні 7% дітей у віці від 5 до 11 років залучалися до праці, а 10% жінок у віці від 20 до 24 років мали перший досвід заміжжя або співжиття до досягнення 18- річного віку. За показниками використання дитячої праці нашу країну можна порівняти з Індонезією, Панамою і Свазілендом, а за ранніми шлюбами - з тим-таки Свазілендом, Йорданією, Киргизстаном і ПАР. Найменше дитяча праця і ранні шлюби поширені в Бразилії - 3% і 2% відповідно, а найбільше - в Сомалі - 49% і 54%. Середньоєвропейський показник використання дитячої праці становить 5%, а ранніх шлюбів - 1%.

Крім того, 70% українських дітей у віці до 14 років стають жертвами фізичного або психологічного покарання. У цьому сенсі наша країна близька до Белізу (71%), Джібуті (72%), Тринідаду і Тобаго (77%). Серед країн колишнього СРСР подібна поведінка до дітей практикується, наприклад, в Бєларусі - 84% випадків, Таджикистані - 78%, Вірменії - 70% (РФ не надала ЮНІСЕФ відповідних даних).

"Українське суспільство лояльно сприймає стусани, потиличники, удари ременем або різками дитини, які нібито мають виховну функцію. Це роблять батьки, вихователі, вчителі", - пояснив уповноважений з прав дитини при президентові Юрій Павленко. На його думку, висока терпимість до проявів насильства до дітей у нашому суспільстві пояснюється традиціями, низькою культурою і поганою інформованістю про права дитини. "Навіть деякі високопоставлені громадяни, з якими я спілкувався, вважають, що не стали б такими успішними, якби їх не били в дитинстві. Це помилкова думка" - заявив Павленко. Він також зазначив, що необхідно краще інформувати громадян про права дітей: "У школах варто запровадити окремий курс "Права дитини".

Мокуо порекомендувала українцям активніше повідомляти правоохоронним органам про порушення прав дітей.

У міжнародному правозахисному центрі "Ла Страда-Україна" відзначили, що захист прав дітей слід посилювати на рівні правоохоронних органів та соціальних служб. "Зараз у нашій країні складно довести факти насильства стосовно дітей, вважається, що слово дорослого є вагомішим. Діти, постраждалі від насильства, рідко отримують матеріальні компенсації, а щоб домогтися виплат, суду потрібно показати щонайменше покалічену дитину. В Україні механізми захисту прав людини слабкі, тож недивно, що порушуються і права дітей", - заявила директор юридичного департаменту центру Мар'яна Євсюкова.

Зазначимо, в кожній десятій українській родині діти потерпають від фізичних покарань за провину. 57% батьків їх лають з використанням ненормативної лексики.

Проблема насильства і неконтрольованої агресії в Україні охоплює широкий спектр питань. Українці в позиції залежних - жінки, діти, наймані робітники , в'язні стають жертвами несправедливого поводження. А в деяких випадках проявляють й аутогенну агресію.

Соціальні психологи називають такий тип поведінки "пасивно-агресивним".

"Що стосується створення нових проектів, ділового та організаторського новаторства, творчості, креативу, пошуку нових шляхів розв'язання проблеми - то тут українці дуже пасивні", - зазначає фахівець з масової психології Вадим Васютинський. Брак мотивації до захисту гальмується і "прищепленою безпорадністю".

Безумовно, об'єктивні обставини, життя упродовж трьох поколінь в умовах тоталітарної держави сформували конформну установку.

За даними дослідження "Українська вдача", проведеного в березні 2011 року на замовлення ЦСД "Софія", лише третина (30,2%) українців "в усіх випадках" або "у більшості випадків" намагалася відстоювати порушені права. Чверть (23,2%) респондентів своїх порушених прав не відстоювали зовсім.