Маленьке, зелененьке містечко у центрі країни – Біла Церква – своїми білими церквами так і майорить. Було б гріховно побувати там і не відвідати хоча б одну з них.

Подвір'я Преображенського собору вінчала купка людей сумнівної зовнішності, овіяних ореолом аромату етилового спирту, що просили милостиню, простягаючи руки у татуюваннях. Оминувши їх, я вгледіла на лавочці священика, який розмовляв з похилою жіночкою. Дочекавшись, доки вона отримає своє благословення і відійде, я попрямувала до нього. Чи то йому моє "Слава Ісусу Христу" не сподобалося, чи що інше, але церковного привітання у відповідь не почула і залишила його сидіти на лавочці, закутаного у свою довжелезну бороду і масне волосся.

Перехрестившись і одягши хустину на голову, ступила у храм. Всі жінки були у довгих спідницях і з покритими головами. "Оце так смиренність і строгість", – подумалося. Та раптом почула гучне плямкання, яке своїми децибелами ледь не перевищувало піснеспіви "батюшки" та хору. Праворуч від мене молода дівчина смакувала ситну ватрушку, не задумуючись про те, що крихти булочки падають їй на сорочку. Справа від дівчини стояли прилавки, на яких був розставлений різноманітний церковний крам: молитовники, вервиці, образки, свічки, хрестики... За прилавком стояли дві похилі тітоньки і, не стишуючи голосу, торгувалися з прихожанами. Нагадаю, все дійство відбувається під час Богослужіння. Молодий священик ходив у новенькому костюмі та ремені фірми "Армані" церквою і розмовляв з людьми. Потім підійшов до тітоньки, що торгує, і та, розкриваючи книгу розкладу освячення домівок диктувала йому час, коли за ним приїде машина, аби доправити до місця освячення. Молодий священик-батюшка дістав мобільний геть не дешевої моделі та записав собі у нотатник надану інформацію.

Пішла я шукати благодаті у іншому храмі Святої Марії Магдалини. Святковий день – неділя. Батюшка охрещує дітей у куточку храму, а замість ореолу святого духа навколо священного таїнства юрбляться жіночки з ганчірками та мітлами, з губками та мийними засобами і відскоблюють підлогу від бруду, ледь не зачіпаючи шваброю самого батюшку, а батьки немовлят змушені переходити на клаптик підлоги, який щойно відмитий, аби прибиральниці змогли посягнути на ще неприбраний.

Зауваження у формі однієї з 10-ти заповідей Божих: "Пам'я­тай день святий святкувати" жіночки прокоментували словами: "А монашечки нам сказали прибирати". Батюшка Ігор каже: "Ну видите, дали на это монашечки свое благословение". А підстаркуватий двометровий чолов'яга, що охороняв вхід у храм, закинув мені, що я його своєю (пристойною, до речі) майкою "іскушаю", а такої заповіді він не чув. Після чого взагалі браму перед моїм носом закрив.