Скандальний сайт WikiLeaks опублікував 400 тисяч документів, що мають стосунок до військової операції США в Іраку. Тепер "таємниці видобуваються оптом, зберігаються в місцях, недосяжних для органів влади та інших сил, а потім оприлюднюються у всьому світі відразу", пишуть ЗМІ. Засновника WikiLeaks Джуліана Ассанджа називають "самозваним месією", але "наслідки демонстрації такої кількості брудної білизни" величезні.

Американські та британські вояки, іракські політики і найманці, які працюють в Багдаді, розуміють, наскільки руйнівними можуть бути наслідки демонстрації такої кількості брудної білизни: вбивства десятків тисяч мирних іракців, приватизація війни, що становить додаткову загрозу для мешканців, тортури і страти, скоєні іракською владою під прикриттям американців, грабежі, викрадення, етнічна чистка, низка розбійних вбивств. Будь-які офіційні спростування тут безсилі, коментує публікацію матеріалів щодо Іраку на WikiLeaks кореспондент Le Temps Луї Лема.

Вже в ці вихідні посилився тиск на адміністрацію Обами з вимогою не заплющувати очі на ці неприпустимі дії, спільником яких вона є через свою бездіяльність. Ще один урок звучить як страшне попередження: "перемогу в Іраку було досягнуто не завдяки військовій стратегії, але в результаті загального виснаження від надлишку кривавих лазень і близькості до пекла", - пише газета.

Витік військової інформації розпалює ворожнечу в Багдаді, пише The Wall Street Journal. Прем'єр-міністр Нурі аль-Малікі намагався зібрати урядову коаліцію, починаючи з березневих парламентських виборів, в результаті яких жодна партія не отримала більшості. "При цьому критики Малікі скористалися архівом із 400 тисяч засекречених документів, щоб перешкодити його обранню ще на один термін", - пишуть автори статті. У документах не було знайдено свідчень того, що Малікі був поінформований про жахливі тортури і побиття. Однак, бувши прем'єр-міністром, Малікі був головнокомандувачем іракських сил у період, охоплений у документах, з 2006-го по 2009 рік.

Адміністрація Малікі піддала критиці документи, визнавши їх політично вмотивованими і спрямованими на те, аби завдати удару по його репутації.

У Джуліана Ассанджа, засновника WikiLeaks, хода людини, за якою женуться, оповідає The New York Times. У галасливому ресторані він говорить напівпошепки, побоюючись західних спецслужб. На інтерв'ю в Лондоні Ассандж супроводжувала ціла свита, зокрема кінорежисер, якому доручено фіксувати на відео всі прикрі сюрпризи, свідчать журналісти.

Найближчі кілька тижнів Ассандж вважає найбільш тривожними: він узявся до публікації 391 832 секретних документів про війну в Іраку, пояснює газета. WikiLeaks - "нове слово в історії викривальних матеріалів: таємниці видобуваються оптом, зберігаються в місцях, недосяжних для органів влади та інших сил, які хочуть їх повернути, а потім оприлюднюються одночасно і в усьому світі відразу", - пише газета.

Тим часом деякі товариші Ассанджа порвали з ним, звинувачуючи його в навіженстві і деспотизмі, в тому, що він стоїть на межі манії величі, але не усвідомлює, що за оприлюднені ним секрети хтось може поплатитися життям. Кілька колег по WikiLeaks кажуть, що він одноосібно вирішив опублікувати документи про Афганістан, не вилучивши імен афганських інформаторів військ НАТО. В інтерв'ю газеті в Лондоні Ассандж зізнався, що іноді мимоволі мріє про в'язницю - "там можна цілий день провести з книгою", - а тоді усвідомлює, що в його житті забагато стресів.

Співробітники Пентагону і міністерства юстиції США зажадали, щоб Ассандж повернув усі урядові документи, якими володіє, не публікував нових і не вимагав нових американських матеріалів. Ассанджа атакують і зсередини його організації, пише газета, і кілька найближчих соратників Ассандж публічно заявили про вихід з WikiLeaks. Утім, товариші визнають, що його здібності дали організації велику користь.

Багато з викриттів WikiLeaks вітали її прихильники. Але тепер Amnesty International та Reporters Without Borders слідом за Пентагоном заявили, що публікація імен афганців, які співпрацюють з американцями, ставить під загрозу людські життя. Якийсь представник "Талібану" сказав, що спеціальна комісія талібів вивчає документи з WikiLeaks, і талібський суд винесе рішення щодо осіб, які там згадані. Ассандж на виправдання заявляє: публікація документів у первісному вигляді дає величезну користь.

"На питання про непрозоре фінансування WikiLeaks, долю Бредлі Меннінга, підозрюваного в передачі секретних документів про Ірак і Афганістан, і тому факті, що WikiLeaks, мабуть, не підзвітна нікому, крім нього самого, Ассандж реагував болісно - назвав питання дебільними, поверхневими і дитячими", - розповідають журналісти. Наприкінці літа Ассандж говорив про нинішній стан Меннінга як про неминучий побічний ефект викриття, але в Лондоні назвав Меннінга політв'язнем, хоч і не підтвердив, що документи про війни виходили саме від нього.

Організація, створена Джуліаном Ассанджем, пише німецька Süddeutsche Zeitung, пояснює свої публікації секретних документів бажанням відбити "атаки на правду, що траплялися до, під час, а також після війни". Однак, як вважає автор статті Пауль-Антон Крюгер, така аргументація є "перебільшенням": подібні матеріали вже кілька місяців тому з'являлися в інших ЗМІ, та й "навряд чи можна перевірити, чи відповідають дані іракського інформатора фактам, яи він говорив те, що хотіли почути від нього американці. Хоч як би там було, матеріали рясніють приголомшливими деталями, які подають геть інший, новий погляд на жорстоку дійсність війни".

Американський уряд звинувачує Ассанджа в тому, що публікація ним секретних документів загрожує безпеці США. Однак, вважає Крюгер, головна шкода полягає у демонстрації, якими неефективними є заходи з дотримання таємності в американській армії.

Проте суть конфлікту глибша: дотримання таємності Ассандж вважає принципово незаконним. У цьому пункті Крюгер з ним не згоден: "Держави і армії мають на це право, щоб виконувати свої завдання і убезпечувати життя громадян. Інформаційна перевага на війні може дати перемогу". Ассандж "дотримується самообраної місії з месіанською ретельністю", він виключив зі своєї організації найближчих соратників, які посміли його критикувати, мовиться в статті. Подібна поведінка "викликає підозру, що йдеться не тільки про істину, але також про політичне завдання і власну славу".

Переклад InoPressa