Згідно з новими дослідженнями, тон і налаштування музичних інструментів можуть значно впливати на сприйняття гармонії. Ці результати викликають сумніви в традиційній західній теорії музики та закликають експериментувати.

Вчені з Кембриджського університету, Прінстона та Інституту емпіричної естетики Макса Планка опублікували дослідження в Nature Communications, в якому виявили два ключові моменти, в яких теорія Піфагора виявилася неточною.

У своєму дослідженні вони виявили, що у звичайних умовах прослуховування слухачі не вважають важливим, щоб акорди були налаштовані в математичних співвідношеннях, які традиційно вважаються «співзвучними». Навпаки, невеликі відхилення від цих співвідношень надають музиці жвавості та привабливості.

Доктор Пітер Гаррісон із Кембриджського університету зазначив, що використання певних музичних інструментів, менш знайомих західним музикантам, може повністю змінити сприйняття гармонії та дисонансу. Він наголосив, що форма і фізика таких інструментів, як бонанг, з індонезійської культури, можуть створювати абсолютно нові моделі звучання.

Щоб провести дослідження, вчені створили онлайн-лабораторію, в якій брали участь понад 4000 осіб зі США та Південної Кореї. Експерименти показали, що слухачі інтуїтивно віддають перевагу невеликим недосконалостям у звучанні та більше цікавляться новими мелодіями, створеними за допомогою «негармонійних» інструментів.

Результати цього дослідження становлять виклик для традиційних уявлень про гармонію в музиці та відкривають нові можливості для експериментів і творчості в галузі музичної композиції.

Вчені сподіваються, що їхні роботи надихнуть музикантів на використання різноманітних інструментів і створення нових, захопливих гармоній.

Основне зерно піфагорійської світової гармонії - це уявлення про гармонію як математично впорядковане ціле. Піфагор дійшов до цієї думки, коли відкрив, що основні гармонійні інтервали: октава, чиста квінта і чиста кварта — виникають, коли довжини струн, що коливаються, відносяться як 2:1, 3:2 і 4:3.