Повідомлення преси про передбачувані плани замахів на Путіна з'являлися в 2000 році, в жовтні 2003-го, в жовтні 2007-го, у 2008-му відразу після виборів. Можливо, все це правда, пишуть західні ЗМІ, проте їхні коментарі рясніють питаннями. Все передбачувано: зловмисники - чеченці, які мають зв'язки з Заходом. "Національний лідер" не вперше вибудовує свою кампанію на страхах і постаті ворога.

"Можливо, все це правда", - пише The Independent у редакційному коментарі до повідомлення російського телебачення про підготовку замаху на Путіна. Британцям не личить насміхатися над версією російської влади, і все ж вищезгадане повідомлення "не може не викликати підозр, що в грі бере участь щось інше або щось додаткове".

Заява влади Росії та України про викриття терористів, які планували вбивство Путіна, викликала у багатьох недовірливий подив, тому що цю інформацію оприлюднено лише за кілька днів до виборів, зазначає кореспондент The Independent Шон Уокер. Переказавши сюжет "Першого каналу", автор знаходить в історії "очевидні прогалини". Він пояснює, що кортеж Путіна складається з багатьох машин, їде дуже швидко, рух на його маршруті перекривають.

"У російській блогосфері спосіб і момент, обрані для замаху, були широко висміяні", - зауважує автор. Зі свого боку, офіційний представник "Першого каналу" заявив: всі, хто вважає, що це лише піар-хід, "психічно нездорові".

Якщо ви плануєте відправити лідера великої держави на той світ, то резонанс буде максимальним, якщо ви зробите це в розпал виборчої кампанії, зауважує в блозі на сайті The Financial Times Ніл Баклі. "Але у випадку прем'єр-міністра РФ Путіна "змови" з метою його вбивства, схоже, спливають в період виборів так регулярно, що виникають підстави для підозр". Кремль роками вдосконалював політтехнології для поліпшення іміджу "національного лідера".

План замаху - вибух у момент, коли кортеж стрімко несеться по широкому проспекту, - здається не дуже правдоподібним, вважає автор. "Але один з головних питань: чому влада вважала за потрібне опублікувати інформацію про плани замаху - правдиву чи ні - саме тепер", - пише автор: судячи із соцопитувань, Путін переможе вже в першому турі.

До виборів президента Росії залишається менше тижня, і передвиборна кампанія набирає похмурий або принаймні ексцентричний оборот, вважає Le Temps. Путін фокусує свою кампанію на "боротьбі із зовнішнім ворогом", а віддані Кремлю ЗМІ згущують параноїдальну атмосферу, повідомляючи про змову проти прем'єра.

Повідомлення прокремлівського телебачення про спробу теракту через майже два місяці після описуваних подій і перед самими виборами негайно викликало сумніви у російської блогосфери та експертів, пише кореспондент. Зокрема, він наводить думку політолога Ігоря Буніна: це маневр для мобілізації електорату, який, втім, може дати і зворотний ефект, переконавши опозиційний електорат йти на вибори.

Путін, який почав кампанію з теми "стабільності", останнім часом виголошує промови з войовничим відтінком, закликаючи своїх послідовників до "битви за Росію" із загадковим противником, мовиться в статті. Тим часом його прихильники намагаються відполірувати імідж мужнього керівника, не соромлячись використовувати навіть сексуальні мотиви, пише видання, натякаючи на передвиборний ролик, що порівнює перше голосування зі втратою цноти.

Все передбачувано: зловмисники - чеченці, які мають зв'язки із Заходом, пише оглядач журналу Time Саймон Шустер. Правда, 2 лютого в Інтернеті з'явилося відеозвернення Умарова, в якому він наказує терористам припинити атаки на мирне населення Росії і нападати тільки на силовиків і чиновників. "Іншими словами, Путін залишається дозволеною мішенню. Але використання агентів із Заходу ніколи не було властиве для умаровського різновиду тероризму". Твердження російського телебачення, що організатор замаху жив і навчався в Лондоні, дозволить зарахувати до підозрюваних кілька "улюблених страшил Путіна", припускає Шустер, згадуючи про Березовського і Закаєва.

Зі свого боку, Березовський у вчорашньому телефонному інтерв'ю виданню заперечував, що причетний до московських мітингів або до підготовки замаху. "Я православний християнин, так що я відкидаю насильство в принципі", - пояснив він. На його думку, історія про замах - ймовірно, "чергова спроба заявити:" Дивіться, яка важлива фігура - наш дорогий вождь, дивіться, в якій він величезній небезпеці".

Краще б до передвиборної стратегії Путіна залучили дружину Людмилу, пише The Guardian: росіяни схильні до шанування традиційних сімейних цінностей.

Востаннє Путін показався на публіці разом з дружиною в жовтні 2010 року, під час перепису населення. Питання про те, де буде Людмила Путіна після того, як її чоловік повернеться на пост президента, не отримав висвітлення в російській пресі, йдеться в замітці під назвою "Чи постраждають шанси Путіна на обрання від чуток "про дружину, заслану в монастир"?".

За інформацією, яка з'явилася днями, Путін, ймовірно, міг стати жертвою замаху. Ніхто не знає, чи правда це, "проте не викликає сумнівів, що "національний лідер" вибудовує свою кампанію на страхах і постаті ворога - причому вдається до цієї тактики не вперше", - пише кореспондент тижневика Focus Борис Райтшустер.

"Як щось само собою зрозуміле - не гірше за тост перед кожною перехиленою чаркою горілки - за Володимира Путіна офіційні повідомлення про всілякі погрози починають множитися саме напередодні виборів. Так було в 1999 році, коли вибухи бомб і війна в Чечні полегшили йому шлях у Кремль. У 2004 році незадовго до виборів він відправив у відставку прем'єр-міністра, якого пізніше затаврували як людину Вашингтона. У 2008-му було розкрито змову, метою якої оголосили вбивство Путіна, - тоді, щоправда, в президентське крісло був посаджений його ставленик Дмитро Медведєв. Багато жителів країни, - продовжує знавець російських реалій Райтшустер, - вважають, що інформація про нібито розкриті плани терористів, озвучена безпосередньо перед виборами, - ніщо інше, як передвиборний маневр старого і, очевидячки, нового президента".

В ході аналізу передвиборної тактики кандидата Путіна стає очевидним, що колишній офіцер КДБ щиро вірить в те, що перебуває в стані війни, мовиться далі в статті. "Лейтмотивом передвиборної кампанії Путіна стає твердження, що перемога опозиції неминуче призведе до громадянської війни, що за критиками Путіна стоять зовнішні сили, які хочуть дестабілізувати і поневолити Росію. Традиція підживлювати образ ворога йде корінням ще в радянське минуле, проте так палко і майже "на грані фолу", як в ході нинішньої кампанії, ця карта не розігрувалася з часів розвалу Радянського Союзу. Страх перед "помаранчевим" сценарієм набрав параноїдальних рис. Райтшустер вважає, що це не дивно:" Клану Путіна, що складається з його друзів, товаришів по КДБ і сусідів по дачі, є що втрачати".

Як і інші правителі-"довгограї" , Путін втрачає зв'язок з реальністю - зокрема й тому, що фактично ніхто з його найближчого оточення не ризикує перечити йому, вважає автор. "І коли Путін обурюється з приводу дій НАТО, коли каже про війну або заявляє про масштабні плани з озброєння, він не жартує. Здається, він щиро переконаний в тому, що за протестами в Москві стоять американці і найважливішою зовнішньополітичною метою Вашингтона є ніщо інше, як поневолення Росії". Подібний напрям думок маскує від нього гірку правду про те, що він сам, його політика і насамперед фатально помилкові оцінки останніх місяців стали причиною, що змусила його підданих вийти на вулиці, пише Райтшустер. Але замість самокритичної оцінки Путін позиціонує себе як останню надію і бастіон, як царя, який має врятувати імперію від зовнішніх ворогів.

Переклад InoPressa