"Газпром" і Україна досі не уклали новий договір через те, що російський концерн не просто хотів частку в газотранспортній системі (ГТС) України, але і розраховував на право заплатити за неї не грішми, а власними акціями, пише російська газета "Ведомости". 

У розпорядженні видання опинилася копія проекту договору між Росією і Україною "Про розширення співпраці в газовій галузі". 1 грудня голова правління "Газпрому" Олексій Міллер направив його прем'єрові Володимиру Путіну, вказавши, що документ "підготовлений спільно з українською стороною" і "Газпром" очікує доручень з його підписання.

Зробити це планувалося в перших числах грудня, згадує російський чиновник, знайомий з ходом переговорів. Але у результаті "Газпром" і "Нафтогаз України" уклали прохідну угоду: український холдинг отримав право платити за російський газ на 21 день пізніше, ніж передбачалося раніше, плюс стали можливі розрахунки в рублях (на додаток до доларів).

А головний документ - про ГТС України і про знижки для неї - так і не з'явився.  "Новорічних подарунків не буде",  - оголосив Міллер до вечора 12 грудня, хоча напередодні сторони були оптимістичні. Вийшло так, що проект договору, узгоджений на рівні "фахівців", викликав нарікання "вгорі" - з української сторони, ділиться російський чиновник.

За проектом договору Росія і Україна повинні були заснувати два паритетних СП. Перше отримало б у власність ГТС України. А потім - "на основі консенсусу" - власники підприємства, тобто "Нафтогаз" і група "Газпром", повинні були "визначити умови участі" в СП європейської газової компанії або компаній. При позитивному рішенні частка третього партнера (або партнерів) становила б 33%, той же пакет залишився б у "Газпрому", Україна отримала б 34%.

Друге підприємство пропонувалося зробити монополією з імпорту газу на територію України і з закупівлі сировини у видобувних підприємств країни з держчасткою мінімум 50% (а це основні виробники газу). Плюс до цього СП планувалося передати виняткові права на продаж газу внутрішнім споживачам, а також на диспетчерські функції з його розподілу. Для цього "Нафтогаз" повинен був внести до капіталу СП всі активи з газопостачання і газифікації. Потім допускалася консолідація і приватних підприємств такого типу, слідує з документа. Але так, щоб частка "Газпрому" в СП у будь-якому випадку була не менше 50%.

При цьому "Газпром" згідно з проектом міг оплачувати частки в СП не лише грішми (чого очікувала Україна), але і майном, зокрема власними акціями - з гарантією, що папери належать самому "Газпрому".

В кінці року Міллер говорив, що українці оцінили свою ГТС в 20 млрд доларів.  Сам "Газпром" вважає, що вона як мінімум удвічі дешевша, зазначає джерело, близьке до концерну. Тобто 50% в так і не створеному СП могли коштувати, як 3,6% акцій "Газпрому" (за вчорашніми котируваннями) - якщо брати максимальну оцінку української труби від концерну. Або як 7,2% - якщо вважати за українською оцінкою. А у "дочок" і "внучок" "Газпрому" зараз є близько 3,1% його паперів.

Проект договору також припускав цілий список гарантій від України. Наприклад, що вона відшкодує всі втрати і збитки, якщо щодо передаваних активів будуть претензії третіх осіб. Що держоргани країни не втручатимуться в установку тарифів на транзит газу через Україну. Всі інвестиції "Газпрому" і аффілійованих з ним компаній повинні мати "повний захист і безпеку", власність повинна бути недоторканна (ніяких вилучень, окрім як за рішенням "компетентного" суду). І ніяких "спеціальних прав" з управління СП (тобто "золотих акцій") для українських держорганів.

Крім того, документ страхував "Газпром" від можливого запровадження на території України правил Третього енергопакету, який діє в Євросоюзі: СП повинні були зберегти право суміщати функції з видобування, транспорту і розподілу газу.

При цьому гарантій від "Газпрому" щодо транзиту певних об'ємів газу через Україну документ не припускав. Чітких зобов'язань з інвестицій в ГТС - теж. Нова ціна російського газу в документі навіть не обмовлялася - робилося лише відсилання на майбутню додаткову угоду з цією ціною (і його дія припинялася б при скасуванні договору "Про розширення співпраці в газовій галузі").

Україна все-таки злякалася за свою ГТС, тому грудневий договір так і не був підписаний, говорить джерело, близьке до "Газпрому". А ще країна вирішила, що хоче отримати від "Газпрому" лише гроші, а не акції, додає російський чиновник. Плюс пішли розбіжності за всіма ключовими пунктами проекту договору, особливо по тих гарантіях, які повинна дати Україна, вказує він.

17 січня відбувся черговий раунд переговорів між "Газпромом" і міністром енергетики України Юрієм Бойком. Результатів немає. Переговори пройшли "в конструктивному руслі" і будуть продовжені, лише повідомила прес-служба Бойка. Переговорні позиції його представник не коментує. Як і представник "Газпрому". А джерело, близьке до концерну, запевняє, що йде робота над м'якішим варіантом договору, але деталі не розкриває.

Ціна російського природного газу, що імпортується до України НАК "Нафтогаз України", в першому кварталі 2011 року зросла до 264 долл за 1 тис куб м в порівнянні з 252 долл за 1 тис куб м в четвертому кварталі 2010 року. У другому кварталі 2011 року ця ціна, за даними НАК "Нафтогаз України", складала близько 297 долл за 1 тис куб м, в третьому - близько 355 долл за 1 тис куб м, а в четвертому - близько 400 долл за 1 тис куб м.