12 днів знадобилося учасникам Врадіївської ходи, щоб із села в Миколаївській області дістатися Києва. Весь цей час вони їли кашу з казана, ночували в наметах. Пройшли 326 кілометрів, побували в чотирьох областях і в кожній встигли помітингувати.

У Фастові штурмували місцевий райвідділок - шукали кімнату тортур. Особливих проблем у дорозі не було, ніхто не заважав активістам йти.

Навпаки, з кожним днем учасників ставало більше - вийшли з Врадіївки вдесятьох, а до столиці прийшло осіб 300.

У Київ увійшли рано-вранці. І тут, розсортувавши людей, зрозуміли, що жителів Врадіївки серед них не так вже й багато.

А чого в надлишку, то це партійної символіки. Біля кінцевої мети - Міністерства внутрішніх справ - натовп очолили опозиційні політики.

Вони роздали людям кепки, футболки, прапори, звичайні атрибути партійного мітингу. А на себе взяли роль "голосу народу", озвучуючи з імпровізованої сцени гнівні спічі, зазначає "Комсомольская правда в Украине".

Осторонь трималися кілька людей у стоптаних кросівках. Це ті, у кого справді були конфлікти з міліцією. Вони вирішували їх на місці, а потім опозиція і покликала йти на Київ - вимагати відставки "найголовнішого".

Випустити своїх синів вимагала мама братів Дьоміних, яких у 2010 році звинуватили у вибуху в Свято-Покровському храмі в Запоріжжі.

Прийшли під МВС і колишні співробітники міліції, зі своїми проблемами і своїми гаслами, пише газета. За словами ветеранів служби, політизація проблем з міліцією ні до чого доброго не приведе.

Вони визнають, що проблеми є, але щоб їх розв'язати, потрібні не мітинги, а комплексні дії.

"Нелюди у погонах стали причиною цього мітингу, - сказав у коментарі журналістам видання Володимир Шутий, представник ветеранської організації МВС, який 30 років прослужив в органах. - Але в міліції не всі такі. Більшість захищає народ. У мене в міліції два сини і дві невістки. Коли вони йшли служити, я не казав їм: бийте людей, знущайтеся з народу. Я просив їх служити чесно і не ганьбити наше прізвище". Після цього мітингу ветерани та учасники громадської організації "Ніхто, крім нас" пішли під офіс партії "УДАР", щоб вимагати від політиків не використовувати резонансних злочинів та людських трагедій заради збільшення політ-рейтингу.

А під МВС тим часом міністр запросив учасників акції протесту до себе. Вони спілкувалися майже годину, а потім Віталій Захарченко вийшов до журналістів.

"Громадяни прийшли під міністерство зі своїми проблемами. Політика їх не цікавить. Я, як міністр, гарантую, що всі їхні звернення будуть скрупульозно вивчені," - сказав він, пообіцявши найближчим часом почати переатестацію співробітників міністерства. Перші перевірки почнуться в "проблемних" областях.

Як пишуть автори газети, організатори акції "Врадіївська хода" Сергій Мельниченко та Ігор Мазур намагалися заробити на Врадіївській трагедії. Журналісти представилися помічниками впливових чиновників і запропонували гроші за скасування акції.

Один з учасників передав, що організатори "ходи" шукають контактів в силових відомствах і готові за гроші зупинити марш, - розповідали журналісти.

Журналісти стверджують, що Мельниченко і Мазур обіцяли нейтралізувати "Врадіївську ходу" за 350 тисяч доларів, але потім знизили ціну до 100 тисяч. Самі ж активісти кажуть, що переговори були, але від пропозиції вони відмовилися. Про це йде мова в статті "Вимоги, реформи і піар опозиції" Олени Галаджій, Анастасії Рябоконь і Тетяни Тихонової, газета "Комсомольська правда в Україні".

На імпровізованому майданчику під міністерством давали слово і людям, які на собі відчули весь масштаб свавілля з боку правоохоронних органів.

Адже, як зазначив один з організаторів протесту, "ходоки з Врадіївки дійшли до Києва для того, щоб люди дізналися реальні історії своїх співгромадян".

Таким чином свій протест проти свавілля міліціонерів мали можливість висловити всі охочі.

Оприлюднені перед натовпом історії і справді зачіпали за живе. Матері зі сльозами на очах розповідали про те, як міліціонери нелюдськими методами знущалися з їхніх дітей, що призвело до смерті сина чи дочки.

Дружини ділилися історіями про неймовірні страждання своїх чоловіків, які стали жертвами багаторічної безкарності "перевертнів у погонах".

Однак паралельно можна було спостерігати, як не дуже натхненні партійні "прапороносці" відраховували хвилини до закінчення своєї "повинності".

На запитання, навіщо вони прийшли на мітинг - дехто говорив, що теж обурений повсюдним свавіллям правоохоронців і просто прийшов підтримати співвітчизників, а інші - просили не турбувати, тому що "з пресою не розмовляють".

Варто зазначити, що всього на мітинг зібралося близько сотні людей, при цьому більше половини - вже чекали Врадіївських ходоків біля будівлі МВС з партійними прапорами "Батьківщини", "УДАРу", "Свободи" і жовто-блакитними національними прапорами. І це при тому, що раніше повідомлялося про відсутність будь-якої партійної символіки на мітингу біля міністерства.

Народний депутат від "УДАРУ" Сергій Каплін, який пішки пройшов з Врадіївки до Києва, заявив, що на мітингу під МВС вирішили все ж використовувати партійну символіку, адже це є ознакою того, що "опозиція з народом", але пообіцяв, що "вже після сьогоднішнього мітингу всі символи політичних партій будуть зняті і опозиціонери будуть підтримувати цю акцію вже як прості громадяни, а не як політики".

"Я, як людина, яка пройшла 400 км від Врадіївки до Києва, офіційно заявляю: ми не будемо політизувати врадіївську тему і вже на мітингу на Майдані ви будете мати можливість у цьому переконатися", - підкреслив Каплін.

Натомість експерти кажуть, що надмірна увага політсил до теми Врадіївки дискредитує саму ініціативу громадськості.

"На жаль, політики, які тримають носа за вітром, використовують будь-яку ситуацію для реалізації власних інтересів. Тому депутати, які хочуть заробити на чужому горі певні дивіденди, на жаль, дають підставу своїм політичним конкурентам говорити про те, що подібні акції - замовні", - розповів колишній працівник служби дотримання прав людини в МВС, член правління Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів Володимир Батчаєв.

Експерт також зазначив, що "занадто мала кількість протестувальників" з народу "свідчить про неготовність українців виступити" єдиним фронтом "проти своїх кривдників".

"Можливо, це і вина правозахисного середовища, що ми не можемо донести до громадськості ідею, що мовчанням і очікуванням ми вже нічого не доб'ємося, - вважає Батчаєв. - Тому я вважаю хорошим знаком, що жителі Врадіївки пішли на активні дії.

Як наслідок, вже зараз бачимо конкретні шляхи: звільнили тих "упирів", які головували в райвідділі. Підкреслюю, нині важливо не втрачати контролю над ситуацією і, наприклад, через місяць подивитися, чи будуть всі заяви потерпілих від міліцейського свавілля розглянуті. Тому що тільки так громадяни зможуть домогтися правди".

Втім, поки цього не сталося, під час мітингу біля МВС на зустріч з міністром Віталієм Захарченком, який, як виявилося, вже не у відпустці (заступник начальника управління зі зв'язків з громадськістю МВС Іван Бабаєв в коментарі журналістам сказав: "Міністр на роботі. Міністр працює") впустили тільки 7 жителів Врадіївки, а також трьох народних депутатів.

Журналістів, як завжди, на аудієнцію до міністра не допустили. Мовляв, міністерство - режимна територія і знімати медійними камерами там заборонено.

Запрошені обіцяли озвучити міністру три вимоги, заради яких, власне, і організовували мітинг. Перша з них - негайна відставка Захарченка, друга - переатестація всіх працівників правоохоронних органів і остання - притягнення до відповідальності міліціонерів, причетних до порушень закону і прав громадян.

Також протестувальники хочуть ініціювати ухвалення нового Закону "Про поліцію", який готуватиметься на основі пропозицій громадськості.

Однак фахівці вже говорять про відверту популістичність окремих вимог.

"Розумієте, проблема не в якихось документах, кодексі, законах або наказах МВС. Жоден документ не знизить рівня насильства в міліції, тому що воно вже стало невід'ємною частиною міліцейської субкультури, - вважає Володимир Батчаєв. - Окремих українських міліціонерів вже просто неможливо змінити. Тому коли, наприклад, кажуть про необхідність відставки міністра, то я переконаний, що цим кроком питання не вирішити. Бо який сенс пришивати ураженому гангреною тулубу нову здорову голову?"

"Втім для початку потрібно почекати і подивитися, які результати матиме мітинг під МВС. Адже саме він стане індикатором, лакмусовим папірцем того, наскільки міністр Захарченко готовий виконати хоча б частину своїх обіцянок і декларацій, які ми постійно чуємо. Я маю на увазі гасла, що "міліція - слуга народу", "ми готові вислухати кожного" і тому подібні речі. Ситуація у Врадіївці показала, що народ зрозумів: домагатися їх підтвердження потрібно реальними діями з боку чиновників. Тому після вчорашнього мітингу ми побачимо, чи вистачить у міністра розуму зрозуміти, що "точка кипіння" вже досягнута і далі народ не зупинити", - підсумував експерт. Про це пише Юлія Лучик в статті Три вимоги врадіївчан", газета "День".

Експерти допускають, що насправді останні маніфестації в Україні ніяк не пов'язані між собою

В останні три тижні заворушення сталися коло райвідділків міліції у Врадіївці Миколаївської області, Святошинському районі столиці, Фастові на Київщині. Однак шукати зв'язку між цими подіями наївно, вважає соціальний психолог 54-річний Олег Покальчук.

"Увесь час такі історії медіа та політики намагаються звести в одне, — каже він. - Але ці події між собою не пов'язані й не матимуть продовження. Надувати щоки й казати, що ось воно, почалося — неправда. Тему з "міліцейськими бунтами" дуже скоро перехоплять політики, і, як завжди, вона зійде на нуль. Бо щойно політики з'являються, все закінчується. Тим більше, зараз літо, всі відпочивають, їдуть на море.

Звичайно, українське суспільство неспокійне. Але воно не здатне на організовану дію в принципі. Бо для цього потрібні гроші, стратегія. Нічого цього немає. Можуть утнути бунт, але локальний, за місцем проживання. Врадіївка — приклад. Допекло до живого й пішли трощити райвідділок.

Ми всі досі перебуваємо в дурнуватій постмайданній ейфорії. Не розуміємо, що 2004 рік — це сума геть усіх зусиль, образ і фінансів, які склалися мозаїкою. Тоді революція могла змінити суспільство. Але, на жаль, не змінила.

Так, міліція подурнішала. Але й суспільство стало тупішим. Є, звичайно, громадські активісти, які будуть за гроші або безплатно провокувати подальші бунти, висвітлювати їх, іти на конфлікт. Але це нічого не дасть. Уже не дало. Про це йде мова в матеріалі "Можуть утнути бунт за місцем проживання", "Газета по-українськи".