Міжнародне співтовариство має засоби, щоб покласти край сирійській кризі, але США зробили ставку на повалення Асада за будь-яку ціну, критикує постпред Росії в ООН. Західні ЗМІ стверджують, що тон Москви змінився, і "роман з Асадом" наближається до кінця, однак констатують: Росія вважає запобігання лівійського сценарію в Сирії своєю дипломатичною перемогою.

У міжнародного співтовариства є засоби для конструктивного розв'язання сирійської кризи, але воно не використовує їх належним чином, заявив в інтерв'ю, опублікованому на сайті Business Week, постпред Росії в ООН Віталій Чуркін. Він назвав план Аннана "дуже хорошим документом", але заявив, що міжнародне співтовариство не дуже-то намагається виконати головний пункт - створити Національну перехідну раду за участю урядових діячів і опозиції. США і "іже з ними" зволіли обрати інший шлях - повалення Асада за будь-яку ціну, поскаржився Чуркін.

Чуркін визнав дві помилки Асада: той не взявся до термінових та кардинальних політичних реформ та "іноді диспропорційно застосовував силу". Коли інтерв'юер сказав, що Асад не просто застосовує силу диспропорційно, а вбиває власних співгромадян, Чуркін заперечив: з'ясувати, хто саме вбиває, повинна місія спостерігачів ООН. "І історії, які повідомляють спостерігачі, не є аж так вже одноманітно антиурядовими. Деякі жахливі діяння вчинила опозиція".

Якщо Росія скаже Асаду: "Все скінчено", він зрозуміє, що все скінчено?" - "Не думаю, - відповів Чуркін. - Не варто гадати, ніби Асад сидить і чекає, поки з Москви йому скажуть по телефону, що робити". Крім Росії, на боці Асада - 300-тисячна армія, підкреслив постпред.

Щоб зрозуміти, чому Росія підтримує сирійський режим, потрібно вникнути в психологію її військово-політичної еліти, радить оглядач Le Monde Марі Жего. Росія тричі наклала вето в Радбезі, Путін відвернувся від Заходу, і, на думку Кремля, така позиція є дипломатичною перемогою. "Вдалося уникнути повторення лівійського сценарію, а Росія продемонструвала свою здатність протистояти іншому світу, іншими словами, свою силу", - пише Жего.

"Ностальгія за епохою, коли Росія наводила страх, бере гору. З цієї причини наша зовнішня політика стала більш агресивною, більш антизахідною, зосередженою на Азії", - каже Олександр Шумилін, керівник Центру аналізу близькосхідних конфліктів.

"Було досягнуто поставленої мети: зайняти центральне становище в конфлікті", - наполягає Федір Лук'янов, головний редактор журналу "Росія в глобальній політиці". У Росії дві пріоритетних мети: пограти мускулами і зберегти статус-кво. Руйнування 50-річних тісних відносин з арабським світом, втрата Сирії, погіршення відносин з країнами Затоки не беруться до уваги.

Москва не звертає уваги на ту ціну, яку доведеться заплатити. Контракти на постачання зброї Дамаску не буде виконано, майбутні сирійські керівники не захочуть мати справу з основним прихильником ганебного режиму. Росія зазнає фіаско у відносинах з країнами Затоки, мовиться в статті.

Антизахідна політика підтримується російською елітою в погонах, продовжує автор. "Путін використовує радянські кліше: ворог, осаджена фортеця, п'ята колона", - зазначає Олександр Шумилін. Втім, і опозиція не виступає проти такої зовнішньої політики, яка стала для господаря Кремля інструментом впливу всередині країни, звертає увагу Марі Жего.

У російському керівництві багато хто задумався про розрив з Асадом, усвідомивши, що його режим не в змозі відновити колишні порядки, стверджує кореспондент американського журналу Time Саймон Шустер. Видання зв'язалося телефоном з Андрієм Климовим, заступником голови комітету Держдуми з міжнародних справ, який саме перебуває в Сирії. Одне із завдань його візиту - розібратися, які варіанти дій є у режиму Асада і у Росії. "Здається, хороших варіантів немає", - зауважив депутат в інтерв'ю.

"На мій погляд, ідеальний варіант - нехай Асад передасть владу комусь іще, людині, яка зможе зберегти секулярний характер режиму і не дозволить Сирії стати регіональним порушником спокою", - говорить Климов. Автор статті зауважує: "Якщо Кремль і поділяє вищевикладену оцінку, то публічно про це ще не заявив". Путін недавно сказав, що відставка Асада може лише погіршити ситуацію - громадянська війна затягнеться. Але тон російських дипломатів значно змінився, вважає оглядач, цитуючи вислів, що "Асад нам не родич". "І все ж Сирія, ніби молодший брат зі злочинними схильностями, ставить Росію в ніякове становище", - пише Шустер.

Москва була змушена провести переговори з сирійськими повстанцями. "Вони шукають партнерів серед опозиції", - стверджує Басма Кодмані, представниця Сирійського національної ради з міжнародних справ. "Принаймні, Росії набридло, що її вважають захисницею Асада", - робить висновок Шустер. На питання, чи надасть Росія Асаду і його родині притулок, Климов відповів, що у Росії і так маса проблем з іміджем.

І все ж таки Москва, на відміну від інших країн, не буде домагатися відставки Асада шляхом тиску, Путін не піде на таку радикальну зміну курсу. "Протистояння з Заходом дуже покращує імідж Путіна в Росії", - пояснює американський експерт Микола Злобін.

Джордано Стабіле в італійській газеті La Stampa аналізує позицію Туреччини в сирійському конфлікті. Турецький прем'єр передрікає швидке падіння режиму Башара Асада і заявляє про готовність завдати удару по курдських терористах, що діють з сирійської території, мовиться в статті.

Прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, який багато поставив на падіння Асада заради розширення своєї зони впливу, знову вчора заявив, що "сирійський президент і його оточення" можуть найближчим часом покинути країну - "може, знайшовши притулок у Туреччині", як пожартував прем'єр, маючи на увазі великий потік біженців через кордон. Плутанина на кордоні може підштовхнути турецьку армію до удару по "терористам з РПК" - Робітничої партії Курдистану - "на сирійській території", пише автор статті.

Матеріал німецького Der Spiegel названо "Як Захід веде таємну війну в Сирії". Війна в Сирії з кожним днем ​​стає все більш жорстокою, йдеться в статті. Тоді як експерти вказують, що військове вторгнення або удари з повітря неможливі, інтервенція Заходу в Сирію вже почалася.

Наприклад, експерт з німецького Фонду науки і політики Маркус Кайм вказує, що Захід давно вже не сидить склавши руки. В опублікованому ще в лютому аналізі він перераховував можливі варіанти втручання союзників у конфлікт, і багато що з цього тепер реалізується, пише кореспондент.

Це і освітні заходи для повстанців в Саудівській Аравії чи Іраку, які здійснюють екс-співробітники спецслужб Великобританії, і озброєння опозиційних сил, і допомога високопоставленим представникам режиму в наданні притулку. Крім того, мова йшла про використання безпілотників-розвідників: американці підтвердили цей факт вже в лютому.

Кайм вказує серед іншого і на мобілізацію спецсил у регіоні: США, Великобританія, Франція, Йорданія та Ізраїль підтвердили цей факт, аргументуючи перекидання сил необхідністю убезпечити арсенали хімічної зброї у разі повалення режиму. Поки що непідтвердженими залишилися такі згадані в аналізі заходи, як впровадження співробітників іноземних спецслужб для діяльності всередині країни і кібератаки, зазначає видання.

Переклад InoPressa