Про Андрія Дещицю світ дізнався у середині червня 2014-го. Тоді, знаходячись біля посольства РФ у юрбі мітингувальників, він, будучи на посаді міністра закордонних справ України, заспівав "народну" пісню про Путіна. У Росії закликали відправити Дещицю у відставку. Світові ж медіа мали клопіт із тим, як найточніше перекласти кожне слово пісні на різні мови. Фільмик із записом цієї події став "хітом" youtube-a. Протягом півроку його преглянуло 2,2 млн користувачів.

Про вплив цієї пісні на дипломатичну кар'єру, про роботу на новій посаді посла України у Польщі, про війну України проти зовнішнього агресора, а також — про свої плани на майбутнє Андрій Дещиця розповів читачам Gazeta.ua.

"У НАС УЖЕ НАЛАГОДЖЕНІ КОНТАКТИ НАСТІЛЬКИ, ЩО МИ ПРАЦЮЄМО, ТАК БИ МОВИТИ, "НА СМС-АХ", А НЕ НА ОФІЦІЙНИХ НОТАХ"

Фільм на youtube приніс Вам більше користі чи шкоди?

- Завдяки росіянам я просто став більш популярним. І задоволений тим, що біля посольства РФ вдалося не допустити провокацій. Якби протестуючі підпалили посольство і – не дай Бог – загинули російські дипломати, Росія мала би всі підстави для того, щоби увести свої війська для захисту своєї дипломатичної установи. І весь світ абсолютно нормально би це сприйняв. Тому такий мій недипломатичний хід виправдав вирішення дипломатичної проблеми.

Але ця пісня коштувала Вам посади Міністра закордонних справ…

- По-перше, я не втратив цієї посади. Ще до випадку перед посольством Росії, ми погодили з президентом, що я очолюватиму одну з дипломатичних установ за кордоном. Розглядалися декілька посольств, але зупинилися на Польщі. Президент вважав, що я справлюся найкраще з роботою посла у державі, яка є реальним, практичним і стратегічним партнером України. Підтримка і розвиток добрих стосунків з цією країною, у сьогоднішніх реаліях, є надзвичайно важливою. Президент мав, напевно, й інших кандидатів, але мій досвід, знання мови і широке коло контактів, яке я маю, певно, відіграли свою роль у рішенні Президента зупинитися саме на моїй кандидатурі.

Чи надходили до Вас якісь інші пропозиції від президента?

- Було запропоновано також балотуватися до Верховної Ради. Але на той момент, коли я вже дав згоду бути послом, і коли механізм погодження з Польщею моєю кандидатури був запущений, я вважав недоцільним змінювати цю домовленість.

Андрій Дещиця на святкуванні першої річниці Революції Гідності під Посольством України у Польщі. 21.11.2014 Андрій Дещиця на святкуванні першої річниці Революції Гідності під Посольством України у Польщі. 21.11.2014

Чутки про призначення на посаду посла України у Польщі ширилися відразу після Вашої відставки з посади в.о. міністра закордонних справ. Натомість Ви приїхали до Варшави наприкінці жовтня. Чи були якісь труднощі з утвердженням Вашої кандидатури у Польщі? Чи не чинила якийсь опір цьому призначенню Росія?

- Ні, це не питання Росії, це – питання бюрократії. Рішення про моє призначення почало обговорюватися приблизно в липні. Але формально треба було спочатку отримати агреман (попередня згода держави прийняти особу як главу посольства – ред.), а потім вже – навести порядок у бюрократичній машині Адміністрації президента України. Потрібен був час на те, щоб нова команда, яка прийшла з Порошенком, почала функціонувати. Мені здається, що порядок уже наведений, і призначення інших послів відбувається швидше. Ви можете просто проаналізувати, які кадрові зміни відбулися в Адміністрації президента України. Я думаю, що Валерій Чалий, який відповідає за цей напрямок, може набагато ефективніше і простіше вирішувати кадрові питання.

Як вас прийняла Польща?

- Дуже тепло. Багато моїх друзів, з якими я підтримував контакти впродовж моїх попередніх відряджень до Польщі, стали тепер міністрами чи керівниками якихось відомств. І тепер працювати з ними є і комфортно, і ефективно, оскільки нам не треба витрачати час на якісь куртуазні, протокольні зустрічі: ми відразу переходимо до роботи. Як приклад можу навести Конрада Павліка – заступника Міністра закордонних справ Республіки Польщі, Марчіна Войчєховського, речника цього ж Міністерства. У нас уже налагоджені контакти настільки, що ми працюємо, так би мовити, "на СМС-ах", а не на офіційних нотах.

Після Вашого прибуття до посольства кількість його працівників зменшилася вдвічі.
- Це – оптимізація закордонних дипломатичних установ, яка пов'язана з фінансовими можливостями МЗС і українського бюджету. У такому ж самому відсотковому вимірі, як і у Варшаві, кількість дипломатичних працівників зменшується і в інших дипломатичних установа світу, а також – у самому МЗС. Ми робимо "струс" дипломатичної служби: зменшуючи кількість співробітників, хочемо зробити їх більш ефективними. Багато хто думає, що ми тільки тим і займаємося, що п'ємо шампанське і вино на прийняттях. Хоча це – також один із елементів дипломатичної роботи, але – далеко не основний. Тому, чим більше проектів, задумів чи домовленостей буде реалізовано, чим більше конкретних результатів в українсько-польських відносинах чи в українській дипломатичній службі буде досягнуто, тим позитивнішим буде сприйняття української дипломатії в українському суспільстві.

Але посольство України працює не тільки для створення позитивного образу – воно служить також своїм громадянам…

- Я би сказав, що це – у першу чергу.

За часів Януковича деякі українці нарікали на зневажливе і неетичне ставлення до них з боку працівників Консульства України у Варшаві. Розчарувавшись, вони не хотіли шукати у Консульстві допомоги, оскільки не вірили, що її можна отримати. Як можна змінити цю ситуацію?

- По-перше, про такі випадки треба говорити публічно. І для цього є зараз велика кількість можливостей. Перш за все, - через соціальні мережі. Я читаю те, що мені приходить на Фейсбук і на електронну пошту. Якщо з'являються якісь скарги, то я напряму звертаю на це увагу співробітників Консульства. Нещодавно разом з керівником Консульського відділу Сергієм Міняйло ми провели зустріч з громадянами України в церкві отців Василян (українська церква у Варшаві - ред.). Ми вислухали всі зауваження і пообіцяли на них відреагувати. Більше того, Директор департаменту консульської служби МЗС України Андрій Себіга, перебуваючи на консультаціях у Варшаві, сам виявив ініціативу зустрітися з українцями, які тут працюють і проживають. І чим більше буде подібних зустрічей, тим більше буде розв'язано наболілих питань. Місія Посольства і Консульства це – передусім – захист національних інтересів України і захист українських громадян. Якщо співробітники Консульства будуть займати позицію, яка не відповідатиме цій місії, або не будуть справлятися зі своїми обов'язками, то ми прийматимемо кадрові рішення.

Тобто, в разі виникнення проблем з Посольством чи Консульством України у Польщі, українці можуть звертатися до Вас напряму через Facebook?

- Так, я відкритий для таких звернень і намагаюся усім відповідати. Можу вам навіть показати, як я на своїй особистій сторінці відреагував на випадок, коли у хлопця пропав паспорт у Любліні. Я просто прийшов до Генконсула і сказав, що треба вирішити це питання. І воно вирішилось. Іншого виходу немає, крім як робити такі проблеми публічними і – таким чином – створювати тиск. Якщо співробітники Посольства чи Консульства не працюють і не слухають посла, то будуть слухати суспільство.

На Facebook-у Ви відповідаєте людям особисто?

- Якщо звернення передбачає коротку відповідь, то я роблю це сам. Якщо ж кількість повідомлень є великою, і в мене не вистачає часу, щоб на кожне з них дати професійну відповідь, то я прошу своїх колег, щоб вони це робили.

"...ЯКЩО ВИНИКНЕ ТАКА ПОТРЕБА, ТО УКРАЇНІ ЗБРОЮ ПОЛЬЩА МОЖЕ ПРОДАВАТИ"

В Україні зараз АТО чи війна?

- Я думаю, що в Україні йде справжня війна. Але, на жаль, для того, щоб ефективно вести стримання російської агресії - в законодавчому полі ми називаємо її "АТО".
Як може Польща допомогти Україні у цій війні?

- Польща робить дуже багато. Вона надає нам гуманітарну допомогу, політичну підтримку, лобіює нас у Європейських структурах. Польща підтримує з нами дуже добрі відносини і на офіційному, і на суспільному рівні. Ми дуже вдячні за таку підтримку і польському народові, і керівництву Польської держави. Дуже чутливим є питання допомоги військовим. Я думаю, що Польща готова до цього. Але питання постачання військового озброєння, техніки мало би обговорюватися безпосередньо між експертами оборонних відомств: не публічно, а на професійному рівні. Як заявляв Президент Польщі, і це - відомий факт: немає ембарго на продаж зброї Україні. Тобто, якщо виникне така потреба, то Україні зброю Польща може продавати. Треба тільки точно знати, що нам потрібно, і що нам Польща може запропонувати.

Автор: Leszek Imielski Андрій Дещиця на святкуванні першої річниці Революції Гідності під Посольством України у Польщі. 21.11.2014 Андрій Дещиця на святкуванні першої річниці Революції Гідності під Посольством України у Польщі. 21.11.2014

Якщо військові сплять у неопалюваних землянках, не мають зимового одягу, приладів нічного бачення, то ми ще не знаємо, що нам потрібно?

- Польща, власне, нам з цим і допомагає. Уряд Польщі направив гуманітарну допомогу біженцям на суму близько 1 млн. євро. А на запит міноборони України, міністерство оборони Польщі виділило вже другий транш у розмірі 3,5 млн євро на закупівлю теплого одягу, взуття і обладнання для Збройних Сил України. Ця допомога військовим була вже направлена в Україну під час візиту президента Порошенка до Республіки Польща.

Звідки пересічні поляки беруть інформацію про те, що відбувається в Україні?

- По-перше, з польських ЗМІ. Практично в кожному номері газети є інформація про Україну, підготовлена польськими кореспондентами. Але в мене є бажання створити тут інформаційну платформу для того, щоб польські журналісти отримували безпосередню інформацію від українських делегацій і офіційних осіб, які прибувають з візитами до Польщі. Я маю дуже добрий досвід співпраці з українським кризовим Медіа-центром, який повністю виправдав себе під час російської агресії. Він став площадкою, куди приходили українські офіційні особи і громадські діячі. До цього центру були акредитовані іноземні журналісти, яким не треба було ходити і випрошувати час на зустріч з яким-небудь міністром чи його заступником. Ці чиновники просто – на регулярній основі – приходили до готелю "Україна" і зустрічалися зі світовою пресою. Іноземні журналісти отримували інформацію безпосередньо від осіб, які відповідають за той чи інший напрямок, і це давало свої результати. Я би хотів зробити щось подібне у Варшаві.
 Посол Дещиця фотографується з волонтерами Варшавського Євромайдану. На запитання, чому вони хочуть сфотографуватися з Послом, волонтерки відповідають: “Тому що він — класний!” Посол Дещиця фотографується з волонтерами Варшавського Євромайдану. На запитання, чому вони хочуть сфотографуватися з Послом, волонтерки відповідають: “Тому що він — класний!”

Наприкінці грудня президенти України і Білорусі домовилися про трансляцію "Першого національного" на території Білорусі. Чи не варто було би зроби щось подібне в Польщі?

- По-перше, українські телеканали в Польщі можна дивитися через супутник. Заведення ж каналу до кабельної мережі – питання комерційне. Треба домовлятися з операторами, наскільки їм буде цікаво включати в їхні пакети якісь українські канали.

Але ж можна домовитися так, щоб і польські канали були включені в українські пакети.

- Я ж кажу: це – комплексне питання, яким потрібно займатися. Ми говоримо про приватні комерційні структури. Тобто, захочуть чи не захочуть вони включити якийсь український чи, навпаки, – польський канал до своїх мереж – питання комерційне. І держава може не мати такого впливу, щоби примусити їх це зробити. Але в тому, що треба поширювати інформацію про Україну з українських джерел – сумнівів немає. Я знаю, що є ідея створення спільного українсько-польського радіо. В Україні деякі радіостанції ретранслюють Українську службу Польського радіо. Просто треба вивчити, що можна зробити, за які кошти і наскільки це буде ефективно.

Ви збираєтеся цим займатися?

- Для мене питання поширення інформації про Україну у Польському суспільстві є пріоритетом.

"ЗАПРОВАДЖЕННЯ З УКРАЇНОЮ БЕЗВІЗОВОГО РЕЖИМУ БУЛО БИ ДЛЯ ПОЛЬЩІ ВЕЛИКИМ ВИКЛИКОМ..."

Ще напередодні Євро 2012 Україна і Польща домовлялися про збільшення кількості прикордонних переходів. Коли ця домовленість буде реалізована?

- Є одна "невеличка" проблема. З українського боку не вистачає коштів, щоби побудувати під'їзні шляхи. Наприклад, минулого року були відкриті два прикордонні переходи: Будомєж-Грушів і Долгобичів-Угринів, на яких створені прекрасні умови. Але, якщо з польського боку там – прекрасна інфраструктура, то з українського – дороги у жалюгідному стані. І ніхто: ані поляки, ані українці не хочуть ними користуватися, незважаючи на те, що на інших пунктах пропуску доводиться стояти годинами. Тобто тут питання не до польської сторони, а до нашої центральної і регіональної влади: побудуйте дороги і ми розвантажимо інші контрольно-пропускні пункти. Я не знаю, можливо треба буде відкривати ще якісь. Можливо. Але давайте запустимо спочатку принаймні те, що вже існує.

Чи обговорюється під час Ваших зустрічей з керівництвом Польщі питання безвізового режиму для українців?

- Запровадження з Україною безвізового режиму було би для Польщі великим викликом, оскільки тягло би за собою зміну її статусу в Європейському Союзі чи в Шенгенській угоді. Це – нереально. Але робота, спрямована на спрощення перетину українсько-польського кордону для громадян України, ведеться по трьох напрямках. По-перше, ми обговорюємо з поляками питання полегшення видачі Шенгенських туристичних віз для українців. Після проведення у грудні консульських консультацій, польська сторона вже почала видавати довготермінові дворічні туристичні візи. По-друге, на політичному рівні Польща виявляє готовність сприяти тому, щоб на ризькому Саміті Східного партнерства Європейський Союз оголосив безвізовий режим для громадян України. Саміт запланований на травень 2015 р., але до цього часу Україна має завершити другий етап Плану дій з лібералізації візового режиму. Незважаючи на те, що рішення щодо безвізового режиму для громадян України може бути ухвалене вже у травні, термін його впровадження буде залежати від технічних причин, у тому числі й – від швидкості видачі біометричних паспортів. По-третє, є згода Польщі, висловлена на високому політичному рівні, про те, що країна готова розширити зону малого прикордонного руху, який існує між Україною і Польщею, з 30-ти до 50-ти км "плюс". Це означає, що до неї належатиме, якщо не вся Львівська область, то, принаймні, – місто Львів.
Коли можна сподіватися на таке розширення?

- На політичному рівні між Україною і Польщею, а також – на рівні консульських служб МЗС України і Польщі це питання ми вже погодили. Тепер треба, щоби Польща погодила це питання з Європейською Комісією. Якщо буде отримана згода на розширення цієї зони, то ми будемо реалізовуватимемо це практично. Сподіваюся, що це триватиме кілька місяців, але розширення зони малого прикордонного руху буде швидшим, ніж запровадження безвізового режиму.

20 років тому ви захистили кандидатську дисертацію. Чи займаєтеся ви науковою діяльністю і чи маєте намір захистити докторську?

- Якщо відверто, то наукову діяльність не продовжую. Час від часу читаю книжки з міжнародних відносин і політології, які потрібні в роботі. Але для заглиблення у наукову роботу не вистачає часу. Єдине, на що я сподіваюся знайти тут час, так це – на написання своїх спогадів про роботу на посаді міністра Закордонних Справ України. Ці чотири місяці були для мене важкими, відповідальними, цікавими, а, можливо, навіть і – найважливішими у всій моїй дипломатичній кар'єрі.

Сергій Покровський