Шкода від дій Кабінету міністрів в 2004 році під керівництвом самого Віктора Януковича може посперечатися з сумою збитків в "газовій справі" Юлії Тимошенко, пише Дмитро Мєндєлєєв в "Дзеркалі тижня. Україна".

Автор має на увазі реалізовану чиновниками уряду і керівництвом НАК "Нафтогаз України" в квітні-серпні 2004 року схему погашення заборгованості перед РАО "Газпром" за використаний українськими споживачами і не сплачений Україною в 1997-2000 роках природний газ.

Нагадаємо, що 15 листопада 2001 року Верховною Радою України було ратифіковано "Угоду між Кабінетом міністрів України і урядом Російської Федерації про додаткові заходи щодо забезпечення транзиту російського природного газу по території України" (закон №2797-III), відповідно до ст 9 Конституцій України вона стала частиною національного законодавства. Документ визначив остаточний механізм погашення заборгованості НАК "Нафтогаз України" перед РАО "Газпром" шляхом випуску стандартних корпоративних єврооблігацій з терміном погашення з 2004 по 2013 рік. Міжурядова угода також визначила первинну основну суму заборгованості - майже 1,4 млрд дол. Згодом російська сторона отримала рішення, на підставі яких основна заборгованість по всіх контрактах визначена на рівні 1,26 млрд долл, а з урахуванням пені, штрафів і інших виплат сума боргу склала 1,62 млрд дол.

Для України подібна схема погашення газових боргів була надзвичайно вигідною і дозволяла поступово, не погіршуючи фінансового стану "Нафтогазу України", погасити всі борги до 2013 року. Проте за рішенням декількох українських чиновників в реалізацію цього проекту з порушенням закону були внесені корективи, які спричинили не те що збиток, а, як тепер прийнято говорити, "надмірні витрати".

Зокрема, в протокол переговорів від 6 серпня 2002 року між "Газпромом" і "Нафтогазом" за підписами глави правління НАК Юрія Бойка і замправління "Газпрому" Олександра Рязанова була внесена фраза про залучення "Зовнішекономбанку" (ЗЕБ) як єдиного фінансового консультанта і компанію White&Case як юридичного консультанта. Це і стало початком реалізації задуму про зміну схеми погашення боргу і переходу з єврооблігацій на розрахунок грошовими коштами.

Проти цього виступили Міністерство фінансів, Міністерство юстиції, Міністерство економіки з питань європейської інтеграції України, а також ГПАУ. Проте Юрій Бойко і тодішній віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв проігнорували заперечення і продовжили реалізацію плану зі зміни законодавчо закріпленої схеми погашення боргу, що передбачає дострокове врегулювання заборгованості.

Все подальші дії керівників "Нафтогазу України" були направлені на легалізацію розробленого спільно з "Газпромом" і ЗЕБом механізму. Правління НАКу погодилося з пропозицією "Газпрому" щодо врегулювання заборгованості шляхом переуступки права вимоги російському "Зовнішекономбанку" всупереч розробленій раніше схемі. Завершило цю схему прийняття відповідної ухвали КМ. України №1002 від 06.08.2004 р. У зв'язку з цим виникає питання, чи порушує закон прем'єр-міністр (в даному випадку, Віктор Янукович), підписуючи незаконну ухвалу?

Відповідно до цієї ухвали РАО "Газпром" надав НАК "Нафтогаз України" аванс в сумі 1,250 млрд долл в рахунок часткової оплати за надані послуги з транзиту російського природного газу по території України в період 2005-2009 років.

Насправді ж це виглядало так, з газового балансу України впродовж п'яти років щорічно вилучалося по 5 млрд куб м газу, який нам зараховується в погашення боргу по 50 долл за 1000 куб м. Разом, враховуючи зростання ціни на газ з 2006 по 2009 рік з 90 долл до 450 долл, можемо порахувати, в яку "копієчку" для України вилилися "бойкі ручки", що провернули описану вище операцію. Додавши податки "Нафтогазу України" - божевільні гроші виходять.

Отже "директиви Тимошенко" – дитяче базікання в порівнянні з "ухвалою Януковича".

Нагадаємо, в "газовій справі" Юлії Тимошенко виставили рахунок в 1,5 млрд грн.

У свою чергу "Дзеркало тижня. Україна" узялося підрахувати розмір передбачуваних збитків за всі рішення в газовій сфері за десять років.

В результаті нескладних арифметичних дій (множення і складання) отримуємо результат: за десять років Україна втратила 38,6 млрд дол.

Таким чином виникає питання, кому ж виставити рахунок в 38,6 млрд долл, хто в 2004-му, 2005-му, 2006-му, 2008-му роках перевищив повноваження і реально посприяв нанесенню збитку "Нафтогазу України" і вітчизняним покупцям газу? - задається питанням автор.