Візит глави КНР Ху Цзіньтао в США символізує зміну епох, пишуть ЗМІ. Америка захоплюється стрімким піднесенням Китаю й водночас боїться нарощування його могутності. "Надмірне марнотратство Обами на внутрішньополітичній арені зміцнило Китай на шкоду Америці", - критикує Джон Болтон. Це "стара пісня про червону загрозу", заспокоює співвітчизників WSJ.

"Два десятиліття існування єдиної наддержави були перехідним періодом, - пише оглядач німецької Der Tagesspiegel, коментуючи візит глави КНР Ху Цзіньтао в США. - Тепер без Китаю нічого не відбувається: чи то подолання кризи, розподіл енергетичних резервів, запобігання війні в Кореї або Ірані, чи обговорення теми глобального потепління".

Відносини США і Китаю відрізняються від протистояння Америки та СРСР часів холодної війни, коли торговельні потоки визначалися належністю до блоку і сторони вели на чужих територіях війни. "Економіки нової G2 вже тісно переплетені, й обопільна користь і страх перед збитками у разі погіршення відносин є найкращим стимулом для конструктивного діалогу. Однак що ширший цей діалог, то більша ймовірність перетину окремих сфер інтересів", - констатує журналіст.

Позитивна динаміка намітилася у час фінансової кризи: Китай, який накопичив значні доларові резерви, підтримав американську валюту. "Сьогодні Америка дивиться на Китай, відчуваючи суперечливі почуття захоплення і занепокоєння з приводу його глобального домінування, а також страх перед ним як перед військовим конкурентом", - мовиться в статті.

Візит голови КНР Ху Цзіньтао до США свідчить про прагнення китайського уряду утвердитися на світовій сцені в ролі нової наддержави і про готовність Сполучених Штатів взяти до уваги це прагнення, пише в редакційній статті El País. "Китай перетворився на головного міжнародного банкіра і, як наслідок, на вирішального гравця, що протистоїть масштабній кризі. І Пекін не гребує отримуватимуть політичний зиск з обсягу своїх резервів, прагнучи приглушити або повністю змусити замовчати критику на адресу його внутрішньої політики", - пише видання, зазначаючи, що Барак Обама на нинішніх переговорах торкнувся питання прав людини радше у формі "обережного нагадування, покликаного дотриматися форми".

"Пекінська дипломатія, яка спирається на феноменальний військовий стрибок, здійснений набагато швидше, ніж прогнозувалося, зуміла поставити своїх основних партнерів, зокрема Обаму, перед нерозв'язною дилемою: або дивитися крізь пальці на зневаження Пекіном правами людини, або відмовитися від співпраці з його урядом не тільки в економічній сфері, а й к таких актуальних питаннях, як поширення ядерної зброї в Ірані та Північній Кореї. Вашингтон розуміє, що Китай за Ху Цзіньтао вже не той, що був за Ден Сяопіна, так що єдина світова наддержава погодилася частково поділитися своєю гегемонією, щоб повністю не втратити її", - вважає іспанське видання.

Захід повинен дати відсіч Пекіну, агітує у статті, опублікованій у The Financial Times, екс-постпред США в ООН Джон Болтон. Колись Мао Цзедун сказав: "Вся політична влада виходить зі ствола гвинтівки", нагадує він. Неясно, чи поділяє цю думку президент Ху Цзіньтао, але цілком очевидно: китайська армія (НВАК) проводить її в життя. Нарощування ядерних сил Китаю, швидке зростання ВМС, розробки винищувачів п'ятого покоління і ракет, покликаних знищувати авіаносці, витончені методи кібервійни - все це свідчить про те, що "Компартія залишається безперечно панівною силою в Китаї, а НВАК - її найпотужнішим елементом".

Тим часом "надмірне марнотратство Обами на внутрішньополітичній арені і його наслідок - колосальне зростання зовнішнього боргу США - зміцнили становище Китаю на шкоду Америці", стверджує Болтон. Слід очікувати, що Пекін піддасть іноземних інвесторів і фірми ще більшій дискримінації і буде далі розширювати претензії на води, які омивають Східну Азію. На закінчення Болтон застерігає Китай: "Можливо, через два роки в США буде інший президент, готовий відмовитися від програми міжнародної пасивності і занепаду".

Диктатура і демократія різняться, крім усього іншого, тим, що перша вміє здаватися сильною, а друга схильна перейматися через власну слабкість, заочно заперечує Болтону The Wall Street Journal. Так, наприкінці 1950-х Америка непокоїлася, що відстала від СРСР в галузі ракет, а тепер потерпає від іпохондрії через Китай. Більшість опитаних американців (47%) помилково вважають Китай провідною економікою світу. Видання висловлює свою думку: злет Китаю має стати для США приводом переглянути розслаблене ставлення до роботи, інвестицій, соціальних прав і видатків.

На думку газети, реальні успіхи Китаю перебільшені. Лідери живуть у страху перед інакомисленням і свободою інформації, економіка стриножена корупцією, неефективними держпідприємствами і незрілою банківською системою. Головна перевага Китаю - дешева робоча сила - похитнулася через зростання зарплати і конкуренції з боку В'єтнаму і Бангладеш. Головна біда Китаю - відсутність механізмів самокорекції, вважає The Wall Street Journal, роблячи висновок, що Китай - поганий зразок для наслідування.

"Америці доведеться потрудитися для усунення шкоди, завданої за останні чотири роки, але наша доля незмінно в наших руках, а не в руках Китаю", - йдеться в редакційній статті.