Московський путч 1991 р. наполохав провінційну компартійну еліту, яка потихеньку відповзала від Москви, спираючись на Декларацію про державний суверенітет. Розуміння того, як будувати державу, тоді ні у кого не було, пише Андрій Деркач у статті "Скуті одним ланцюгом" для газети "Экономические известия".

У липні 1990-го Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. А в березні 1991-го понад 80% українців проголосували на Всесоюзному референдумі за збереження СРСР і одночасно підтримали суверенітет. Це досі дає підстави противникам української державності стверджувати, що незалежність і подальший розпад СРСР стали результатом якоїсь маніпуляції і змови вищого партійного керівництва в Москві, Києві та Мінську. Колишній керівник ідеологічного відділу Кримського обкому компартії СРСР, депутат Верховної Ради України Леонід Грач згадує, що напередодні запровадження надзвичайного стану та оголошення про створення Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП) не було жодних ознак путчу. "16 серпня я довго і детально розмовляв з міністром внутрішніх справ Борисом Пуго - не було навіть натяку на якісь плани. Впевнений, що ГКЧП було інсценовано з подачі Михайла Горбачова", - сказав газеті "Экономические известия" пан Грач.

Путч, який тривав з 19-го по 21 серпня 1991 року, настільки вплинув на ситуацію в Україні, що аргументів проти проголошення незалежності країни просто ні в кого не було. Демократичні сили в парламенті - депутатське об'єднання "Народна Рада" - були налаштовані дуже активно й оптимістично, тоді як комуністи були повністю деморалізовані. Під стінами Верховної Ради не було жодної людини, яка б підтримала ідею збереження СРСР (24 серпня біля парламенту зібралося понад 50 тисяч людей із синьо-жовтими прапорами. - ред.). Суспільство тоді було настільки агресивно налаштоване проти комуністів, що ті обрали єдиний спосіб поведінки - мовчання, нагадує газета "Факти і коментарі" у статті "Літопис незалежності: 1991" події серпня 1991 року.

Після повідомлень про перемогу в Москві прихильників Бориса Єльцина і арешт членів ГКЧП лідери компартії України погодилися з вимогами націонал-демократів з фракції "Народна Рада" підтримати Декларацію про державну незалежність, пише газета "Экономические известия".

Першою питання про проголошення незалежності, звичайно ж, поставила "Народна Рада", зокрема - депутати Левко Лук'яненко, Дмитро Павличко, Володимир Яворівський, Іван Драч та багато інших. Була частина парламентарів з "Народної Ради", яких очолював тодішній віце-спікер парламенту Володимир Гриньов. Вони були налаштовані найрадикальнішим чином: пропонували спочатку розібратися з Компартією, щоб не брати незалежність з рук комуністів. Але перемогла точка зору тих депутатів, зокрема Дмитра Павличка, які вважали, що необхідно використовувати наявний тоді унікальний шанс. Я був повністю на боці Дмитра Павличка", розповів газеті "Факты и комментарии" Леонід Кравчук.

Тоді ж було вирішено підпорядкувати Києву всі військові формування на території республіки, створити Міністерство оборони, Національну гвардію і Національний банк.

Як завжди в переддень чергової річниці Дня незалежності України, а тим більше 20-ї, всі учасники подій 1990-1991 рр згадують саме той період, а от Ліна Костенко в своїй статті "Равнєніє на трибуну" в газеті "День" звертає увагу читачів на той факт, що президент України Віктор Янукович своїм указом скасував святковий парад під час святкування 20-ї річниці Дня незалежності України з метою економії грошей.

Ліна Костенко пропонує все ж таки провести парад, але за іншим сценарієм. "Державне свято, 20-ліття Незалежності, як же без параду? Це ж фактично перша така урочиста дата - повноліття молодої держави. Люди повинні побачити її честь і славу, її оборонну міць, її провідників і достойників, відчути ритм карбованих кроків у самому серці столиці. Досі ж так і було, а на ювілей не буде?!" - пише Ліна Костенко.

За сценарієм Ліни Костенко, на трибуні мають стояти всі чотири президенти нашої держави і приймати парад, а перед ними "стрункими рядами мають пройти депутати всіх скликань на чолі зі спікерами, помічниками й заступниками, з усім штатом й апаратом Верховної Ради, фракціями й комітетами, "тушками" й перебіжчиками. Секретаріати й Адміністрації всіх президентів із відділами й колегіями, нацрадами й консультантами, речниками, радниками й референтами. Міністри всіх урядів на чолі з прем’єр-міністрами, судимими й несудимими, тут сущими й деінде. Усі розлогі гілки влади, на яких рясно повсідалися керівники й управлінці всіх рангів і спеціалізацій. Словом, усе те воїнство, завдяки якому Україна тріумфально здобулася на четверте місце серед найгірших економік світу й за різними показниками доганяє як не Гвінею, то Гондурас. Щоб народ міг побачити, кого він годував й утримував 20 років, чиї засідання, пільги й закордонні вояжі, державні дачі й курорти так щедро оплачував. І замислився, врешті, чи варто годувати таку армію ще й наступні 20 років".

"Має продемонструвати свої досягнення судова гілка влади, генеральні прокурори й заступники, судді, слідчі, а також міліція, Служба безпеки, усі розділи й підрозділи державної охорони, - теж ціла армія, що стоїть на сторожі законів і покликана вберегти суспільство від внутрішніх і зовнішніх небезпек. Високо над собою вони мають пронести портрети Ґонґадзе й Александрова, Чорновола й Гетьмана, усіх убитих і закатованих у відділках міліції, померлих і зниклих "за нез’ясованих обставин", а також "Конституційний Суд у червоних мантіях мав би нести перекинуту догори дриґом Конституцію, інтерпретовану в різний спосіб залежно від поточних потреб влади".

"Мають пройти судді-колядники з торбами грошей на плечах, спіймані й не спіймані на гарячому функціонери й корупціонери, кожен із тавром свого злочину, тримаючи рівняння на президентів своєї країни, які теж стоять на трибуні з вивісками на шиях, - хто що здав за ці 20 років".

"Має пройти маршем п’ята колона з транспарантами "Руки прочь от русского языка!" Слідом - кликуші й попи з кадилами і прокльонами на всіх, хто не вони. Мав би вивести на парад свій "Всеукраинский союз воинских сил" тезко автомата Калашникова, що надало б парадові особливого військового шарму. А також мали б продефілювати всі видимі й невидимі блоки "русского единства", шовіністи і ксенофоби всіх мастей і на повен голос нарешті відверто озвучити своє кредо: "Украина для русских!"

Ось такий парад пропонує письменниця Ліна Костенко в газеті "День".