Те, що відбувалося на дачі в Криму 18-21 серпня 1991 року, назавжди залишиться в пам'яті Михайла Горбачова, пише Ф'ямметта Кукурнія на сторінках La Repubblica.

"Через 20 років Михайло Горбачов розповідає про трагічні дні путчу. Те, що відбулося у кримській резиденції у Форосі 18-21 серпня 1991 року, назавжди закарбувалося в його пам'яті, хвилина за хвилиною. В його словах відчувається розгубленість і лють тих трьох днів, які позначили кінець його політичного життя на чолі Кремля і потрясли Радянський Союз до такої міри, що через чотири місяці, на Різдво цього ж року, країна розпалася", - пише видання.

"Приїхавши на Форос, я відразу ж зрозумів, що це буде незвичайна відпустка. Протягом всього попереднього періоду на мене чинився наймогутніший тиск. Праві і ліві, всі вимагали від мене надзвичайних заходів", - розповів Михайло Горбачов в інтерв'ю кореспондентові видання.

"Я робив ставку на новий Союзний договір. Він був готовий, ми могли його підписати протягом кількох днів. Ми могли б наново заснувати СРСР на новому фундаменті. Мене не залишала думка, що мені доведеться незабаром повернутися, я навіть наказав підготувати літак, на якому ми мали повернутися до Москви. Була неділя, 18 серпня, коли все почалося. Я переговорив по телефону з Георгієм Шахназаровим, який відпочивав у Криму, в санаторії "Південний". Це був останній телефонний дзвінок перед тим, як телефони відключилися", - згадує Горбачов.

"О 17.00 мене повідомили, що приїхала група керівників: Бакланов, Болдін, Шенін, Варенников і Плеханов. Я сказав начальникові охорони, що не чекаю візитерів, і спробував зв'язатися по телефону з Крючковим (голова КДБ). Саме тоді я зрозумів, що телефони не працювали, навіть лінія стратегічного зв'язку. Я про все розповів Раїсі Максимівні. Ми готувалися до найгіршого. (...) Але я думав, що не поступлюся ні погрозам, ні шантажу. Раїса сказала мені, що вона буде поруч зі мною, хоч би що я не вирішив. Через 40 хвилин я зустрівся з групою. Промовляв Бакланов. Він сказав, що сформований ГКЧП, що для порятунку країни від катастрофи я повинен підписати декрет про надзвичайний стан. Він також сказав, що Єльцина заарештовано, потім уточнив, що його буде заарештовано, як тільки він повернеться з Алма-Ати, де він перебував. Я відкинув шантаж і нічого не підписав. Я обурювався. "Необхідні надзвичайні заходи? Добре, скликайте Верховну Раду, будемо вирішувати. Але спираючись на Конституцію. І на закон", - наголошує колишній президент СРСР.

"Ніхто не міг ні зайти, ні вийти з території дачі. (...) На щастя, я привіз із собою маленький транзистор Sony. Він став єдиним контактом зі світом. Раїса Максимівна почала вести щоденник, який ми мали намір сховати. У зятя Анатолія було завдання зберігати радіоприймач, щоб ніхто не дізнався про його існування. Тільки вранці 19 серпня було передано повідомлення про те, що був сформований ГКЧП, що "через стан здоров'я (Горбачова) і нездатність виконувати обов'язки президента СРСР повноваження перейшли до віце-президента Геннадія Янаєва". А за кілька годин до цього Анатолій побачив у відкритому морі кілька військових кораблів", - розповідає Михайло Сергійович.

"Ми виявили, що на території дачі перебувають люди, озброєні автоматами. Щоб поговорити, ми виходили на балкон, оскільки боялися прослуховування, і гуляли біля моря в надії, що нас хтось побачить і зможе розповісти, що зі мною все в порядку. Але пляж був порожній. (...) Завдяки радіо ми дізналися, що Єльцина не заарештували. До 17.00 з дачі були виведені зв'язківці. Я знову зажадав літак. У цей час передавали прес-конференцію путчистів: потік брехні. Ми були в руках божевільних злочинців. Могло статися все що завгодно. Вночі ми зробили відеозапис зі зверненням до співвітчизників, - продовжує Горбачов. - Уже 20 серпня, слухаючи іноземні радіостанції, я зрозумів, що ситуація розвивається не так, як планувалося. Підтвердження ми отримали наступного дня, коли в Форос прибули Крючков, Язов, Лук'янов і Івашко. Вони намагалися востаннє умовити мене. Потім по Бі-Бі-Сі передали повідомлення про те, що Крючков дозволив спеціальній делегації приїхати на Форос, щоб побачити, в якому я стані. Раїса сильно злякалася: вона подумала, що для того, щоб показати мене хворим, мене спершу треба було вбити. Страх паралізував її в буквальному сенсі, вона не могла рухати рукою і не могла говорити. Знадобилося два роки, щоб вона одужала", - згадує Михайло Горбачов.

"Я зустрів делегацію на чолі з Руцьким. Ми покинули Форос на літаку Руцького. Ми прилетіли у Внуково о 2.00 ночі. Я не можу передати вам, що я відчував, я відчував себе іншою людиною в іншій країні. Я припустився помилки. Мені не слід було залишати Кремль. (...) Було розроблено новий Союзний договір. Єльцин сказав: "Союз далі існуватиме". Проте все виявилося не так. Але навіть сьогодні я не можу сказати, що все було втрачено: процес, запущений перебудовою, не зупиняється, і Росія йде вперед своїм важким шляхом до демократії", - робить висновок перший президент СРСР.