Як славно ми всі посміялися над росіянами: здається, їх застукали на гарячому зі шпигунством в Америці, зауважує оглядач The Guardian Саймон Дженкінс. "У Британії справи робляться по-іншому", - іронізує автор, зауважуючи, що традиційний військовий парад в день народження королеви тримає в страху ворогів Британії завдяки коням, кірасам, барабанам та помахам шпаг.

"Сага про російську шпигунську мережу - черговий доказ того, що витрати на оборону йдуть аж ніяк не на оборону, хоч на що б вони витрачалися", - стверджує автор. Операція, викрита ФБР, мала обійтися Росії мільйонами доларів, але не дала нічого, чого б не можна дізнатися з американських газет і політичних блогів. На думку автора, існування російської шпигунської групи - все одно що парад британської кавалерії, ознака недовіри старої гвардії до новомодних методів: не довіряйте Інтернету, коли можна обійтися схованкою в пивній пляшці".

Та все ж у діяльності розвідки є сенс, зауважує автор. Вірогідність атомного удару Росії, Північної Кореї, Пакистану або навіть Ірану по Великобританії близька до нуля, вважає він. "Але скромні асигнування для того, щоб уряд був у курсі дій агресивних безумців у цих країнах, - розумний страховий внесок", - пояснює оглядач. Він також висловлює надію, що британські агенти проникли в "терористичні осередки, колись сконцентровані в одному афганському бункері, а нині розпорошені і примножені в арабському світі завдяки НАТО".

Найкращим захистом від терактів є не армія, а компетентна розвідка і поліція, яка не танцює під дудку міністра внутрішніх справ, а стежить за життям на ввіреній їй території, пише автор. Розвідники можуть самі собі формулювати завдання і говорити правду можновладцям. Але для ефективної роботи необхідні таємність і незалежність, а у британської розвідки з цим зараз проблеми. "Залишається лише здогадуватися, чи доповідають міністрам про ставлення - з чуток, скептичне - нашої розвідки до війни в Афганістані", - пише автор.