Москва привласнила українську історію освоєння космосу.

Кремлівська пропаганда створила міф, мовляв, Україна – це лише відстала аграрна країна. Та виявляється, радянська космонавтика трималася саме на українцях, а усі досягнення росіяни привласнили собі.

Як Москва поцупила українську історію освоєння космосу?

Квітень 2017 року. У Росії урочисто святкують чергову річницю першого польоту людини у космос. Під час виступу Володимир Путін вкотре вразив публіку своїми глибокими, як йому здається, знаннями історії: «Ми по праву пишаємося тим, що наші великі співвітчизники – Ціолковський, Цандер, Корольов – стояли біля витоків космічної ери».

Із трьох згаданих вчених тільки Костянтин Ціолковський був вихідцем із Росії. Винахідник рідкопаливної ракети Фрідріх Цандер був латвійцем, а легендарний генеральний конструктор космічних ракет Сергій Корольов – українцем. Місто Дніпро по праву вважалося космічною столицею СРСР, а конструкторське бюро «Південне» було кузнею майже усіх радянських кадрів та винаходів у космічній галузі. Та нинішня російська влада, як і колись радянська, привласнює усі космічні досягнення українців собі.

Після Другої світової війни завод «Южмаш» у Дніпрі став флагманом радянської космонавтики. Спочатку на секретному об’єкті виготовляли ракети «Зеніт» та «Циклон». А у 1951-му на території заводу створили конструкторське бюро «Південне» – мозковий центр ядерних та космічних розробок СРСР. У числі досягнень українських фахівців – міжконтинентальні балістичні ракети та унікальна система зближення «Курс». Завдяки цій розробці космічні апарати змогли стикуватися з орбітальними станціями.

Робота конструкторського бюро «Південне» була тісно пов’язана з іменем Сергія Корольова. Під його керівництвом запустили перший штучний супутник Землі та відбувся політ Юрія Гагаріна у космос. Однак ще перед Другою світовою війною Корольова на 10 років запроторили у сибірські табори тільки за те, що він займався вивченням ракет. Сталіну тоді здавалося, що науковець начебто затіяв авантюру – розробляє ракети, аби замахнутися на життя вождя. І вже навіть коли Корольов був визнаним конструктором, радянська влада його не цінувала. У 1957 році його позбавили Нобелівської премії. До Академії наук СРСР тоді звернувся Нобелівський комітет із проханням висунути на здобуття нагороди трьох науковців. Але Корольова із списку викреслили і замінили на лояльних Кремлю вчених. На усі протести світової спільноти Микита Хрущов відповідав, що конструктором супутника є радянський народ.

Привласнили росіяни досягнення й іншого українського вченого – Юрія Кондратюка. Американці, готуючись відправити на Місяць космічний корабель «Аполлон», просто відкрили книжку Кондратюка, написану ще у 1928 році, і використали розрахунки вченого – так звану «трасу Кондратюка» щодо польоту ракети. Коли Ніл Армстронг, перша людина на Місяці, завітав до Радянського Союзу, то він спеціально поїхав до будинку українця, аби прихопити із собою жменьку землі.

«Своїм» росіяни вважають і Володимира Глушка. На двигунах, які розробив вчений, працювали космічні кораблі «Буран», «Восток», «Енергія», а також ракети-носії «Протон». Саме одесит Глушко був ініціатором створення станції «Мир», яка 15 років була домівкою для космічних кораблів на орбіті. Українські ракети нині використовують провідні космічні країни світу. За останні 26 років українські інженери здійснили 98 запусків ракет. А ось російська космонавтика без українських двигунів розпадається з космічною швидкістю.