Цими днями виповнюється рівно триста років з дня руйнування Чортомлинської Запорізької Січі російським військом полковника Яковлєва - за особистим наказом царя Петра Першого.

Січовики на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком підтримали гетьмана Івана Мазепу та його Союз з шведським королем Карлом 12-тим. І Січ була покарана з допомогою жорсткої сили, а також підступу і зради.

Як розвивалися події тоді, який вплив мала руйнація січі московським військом на всю Україну розповідала директорка музею гетьманства у Києві Галини Ярова в інтерв'ю Бі-Бі-Сі:

Галина Ярова: Це була фатальна ситуація. Січ була однією з ланок у війні між російськими військами і військами Карла ХІІ, і коли упав Батурин, Січ була останньою ланкою. За ким буде Січ – за тим, думали, буде й перемога. Для Мазепи наявність на його боці Січі була дуже важливою, і для Петра І – теж. Це був великий плюс для Мазепи, Петро тут програв на якомусь етапі.

Йшла велика політична боротьба за Січ, і Кость Гордієнко, який не любив Мазепу, був умовлений оточенням Мазепи і перейшов на його бік. Це була перемога. А розгром Січі – це великий удар по Мазепі, по Україні. У січовиків навіть була легенда, що якщо москалі коли-небудь зайдуть і військо січове виведуть, то українці довго будуть підневільні від Росії. І ця легенда сповнилася.

Чи можна ставити руйнацію Січі у 1709 році в один ряд з іншими каральними заходами Петра І, зокрема, з руйнацією Батурина.

Галина Ярова: В усякому разі, так ставить навіть Олександр Оглоблін, один з кращих спеціалістів, у своїй праці “Мазепа і його оточення”. Це найбільший авторитет по дослідженню Мазепи і Північної війни. Це був дуже великий удар морально. На Січі було небагато людей, більша частина, 8 тисяч із Костем Гордієнком перейшли на бік Мазепи. Але та частина, яка залишилася... У радянський час нас вчили говорити, що вони були проти того, щоб піти, але насправді це не так, вони теж були готові піти за Гордієнком, за Мазепою, але їм сказали бути на варті.

На цей час Петро Сорочинський був обраний гетьманом, Петро І йому дуже симпатизував, і сказав, що це добре, що він буде отаманом. А цей отаман теж виступив проти Москви, пішов швиденько в Крим, щоб підмогу отримати. Але не встиг. Січовики боролися до кінця – невелика кількість козацьких військ. І це був розгром, в результаті обману і зради. Це було 14 травня 1709 року за старим стилем. У ці дні якраз йде 300 років розгрому старої Чортомлицької Січі, яку прославив ще Іван Сірко.

Який вплив ця руйнація Січі мала на результат Полтавської битви?

Галина Ярова: Саме Кость Гордієнко із козаками-січовиками врятували Карла ХІІ від ганьби, бо їх війська Петра схопили б. А саме Мазепа і січовики дали їм можливість акуратно відступити від Полтави і піти за кордон. Це був морально сильний удар по всій Україні не тільки на період тієї війни, а й до цього часу. Бо Січ не допускала чужих людей до себе на територію, ви знаєте, і жінок не допускала, з інших причин.

Чому про руйнацію Запорізької Січі царицею Катериною ІІ у 1785 році знають досить багато. Але про руйнацію, про яку ми зараз говоримо у 1709 році, широкому загалу досить мало відомо?

Галина Ярова: Я думаю, просто Мазепа “затьмарив” своїми подвигами. Розгром Полтави, Батурина – усе було в комплексі. Січ не можна відокремити від великого комплексу поразок України у цій великій війні. В радянський час на Батурині не акцентувалося, говорили тільки про Полтаву. Зараз діти у школах вчать окремо розгром Батурина, далі Січі, і битву під Полтавою. Це була заборонена тема в радянський час.