Україна з метою зниження проросійських і сепаратистських настроїв заборонила показ російських фільмів і серіалів, знятих після першого січня 2014 року. До цього в Україні були заборонені фільми і серіали, що пропагують силові органи держави-агресора.

Мені здається, в Україні за два роки війни так і не зрозуміли головного про російське телебачення.

Базис, основа цієї заборони — неправильні з самого спочатку. Справа зовсім не в пропаганді силових структур держави-агресора, відбіленні КДБ та НКВД, пропаганді російської армії, вигадках про референдум в Криму, проклятих жидобандерівцях у Львові і розіп’ятих російських хлопчиків в трусиках. Це все вторинне. Це — наслідок. Причина зовсім в іншому.

Російська телевізійна пропаганда виявилася потужним засобом зомбування суспільства. Костянтин Ернст, Олег Добродєєв, Ашот Габрелянов — так, ці люди і справді свої гроші отримують недарма. Свою зарплату вони відпрацьовують з лишком.

Такого в історії людства ще не було. У Геббельса були тільки газети. Припускаю, що якби у нього було телебачення, Німеччина, можливо, і зуміла завоювати весь світ. Але сталося так, як сталося — зомбоящик, по ефективності з яким не йде в порівняння ніщо, з’явився лише через пару років після. А газет і радіо виявилося недостатньо.

У СРСР телебачення було. Але не було завітів Геббельса. Все ж совок, яким би він не був, зовні намагався носити маску позитивного персонажа. Ми хороші. Ми за мир. Ми проти війни. Ми за щастя всіх людей на планеті. Ми за освіту. За рівність. За братство. Проти мракобісся. І нехай за фактом це було брехнею, але все ж по радянському телебаченню пропагувалися постулати більше позитивні, ніж негативні.

Тільки в Російській Федерації двадцять першого століття вони зустрілися. Зомбоящик і завіти Пауля Йозефа. І дали такий ударний ефект, що не снилося ніякій надновій.

Наймерзенніша, спрямована на найбільш ниці, найтваринніші, найнегативніші людські почуття пропаганда, поєднана з найпотужнішим засобом ретрансляції ідей, привела до божевілля, справжнісінького божевілля, вісімдесят шість відсотків населення найбільшої на планеті країни.

Це страшно. Це і справді виявилося страшно.

Путінська пропаганда дістала з людей всю гидоту, вивернула все найгірше на місце хорошого, дозволила вбивства, ксенофобію, мракобісся, переслідування, цькування, ненависть, агресію, расову нетерпимість, засадила мізки шовінізмом і національною перевагою, імперською величчю, прибрала заборони, знизила планку практично до нуля, дала відмашку і сказала: все, фас, тепер можна — і це виявилося неймовірно ефективно. Неймовірно дієво.

Були зняті моральні заборони. Скасовано дію закону. В країні, волаючій про духовність, був скасований Бог, а, як відомо, якщо Бога немає — значить можна все.
Ще жодна країна в світі не пропагувала ядерну війну. Росія виявилася першою. І, треба визнати, дуже в цій пропаганді успішною.

Ретранслятори Стругацьких з «Населеного острова». Ми бачили їх дію в реальності.

Цей ефект ще будуть довго вивчати — і психологи, і психіатри, і соціологи, і антропологи. Десятиліттями.

Але вже зараз можна сказати точно — наймогутніша зброя, якою володіє Росія, це не «Іскандери» і підводні човни. Це — зомбоящик. Психотропну зброю масової невибіркової поразки. Негативна телевізійна пропаганда. Яка, до всього іншого, ще й проти власного населення ведеться методами і прийомами інформаційної та психологічної війни, розробленими і призначеними проти ворога. Зброя потрапила в умілі руки, і була доопрацьована та вдосконалена. До тригерів, які застосовує зомбоящик проти своїх же власних людей, не додумався навіть Геббельс.

Але все ж тут є один нюанс.

Справа в тому, що всі ці речі Кургіняна з піною на губах, шизофренічна маячня Кисельова з його «ядерним попелом», істеричні крики якихось «експертів» на програмах Соловйова і Толстого — всі вони лягли на підготовлений грунт. Вони не були першими. Навіть вони — лише наслідок.

Пропаганда — наслідок. А причина — невігластво.

І ось тут ми впритул підходимо до серіалів та телепрограм.

Найкраще визначення сучасного російського телебачення я чув від свого колеги, який на цьому самому телебаченні довгий час і працював, поки воно ще не повністю перетворилося на смітник. Ще до всіх воєн та звеличень. Ще до Грузинської війни. Ще коли просто крали і баки пиляли. Це визначення — «гівномет». Дуже точно сказано.

І головним напрямком його була не пропаганда.
Головним напрямком його була — дебілізація. Дебілізація підконтрольного населення.

Освіченим, критично мислячим суспільством дуже складно маніпулювати. Щоб керувати Академією наук, треба бути як мінімум на одну сходинку вище найрозумнішого її члена. Але щоб керувати натовпом, масою, досить бути лише на сходинку вище найдурнішого її члена. Висновок був зроблений правильний. Не можеш керувати країною розумною, зроби керовану країну дурною.

Я практично впевнений — жоден кримнаш не був би можливий без всіх цих серіалів про ментів, слідчих, вбивства, викрадення, бригади, кілерів, трупаків, «розслідування» про маніяків, про дитячих гвалтівників, про чоловічину в трилітрових банках і чорнуху, чорнуху, чорнуху.

Ніякий Кримнаш не був би можливий без попередньої десятирічної артпідготовки у вигляді «Аншлагу», і «Дому-2». О, так. «Дом-2». Цей зразок еталонної вульгарності, що сім років насаджував в Росії модель бидло-поведінки найнижчих верств алкоголізованого люмпена, підготував чудовий грунт для всього подальшого шабашу. Кисельову не довелося докладати ніяких зусиль — насіння лягли вже зорані і проборонені мізки. Я думаю, ця передача так само потім буде предметом вивчення соціологів-антропологів. Ту шкоду, яку вона завдала моральному здоров’ю суспільства, нащадки, думаю, будуть вимірювати в децидомах. Або гігадомах. Ксенія Анатоліївна — не останній архітектор тієї реальності, з якою вона тепер, сама жахнувшись, намагається боротися.

Ця дебілізація населення тривала десять років. Десять років гівномет працював на повну силу. Десять років екран був забитий продуктом, в якому єдиною моделлю спілкування була ненависть. Єдиною моделлю розмови — крик. Єдина модель спілкування з дитиною — гвалт, крики, побиття. Єдина модель поведінки, прийняття рішень — моральна ідіотія. І просто ідіотія.

Єдина модель розвитку — насильство. Єдина модель вирішення проблем — агресія і вбивство. Єдина модель акторської особи — тупість, деградація. Єдина модель акторської гри — істерика. Ненависть, істерика, насильство, розумова відсталість, моральна кастрованість, вбивства і все та ж чорнуха, чорнуха, чорнуха — ось і створено модель поведінки російського телеглядача. А це переважна більшість населення.

І вона чудово прижилася. Перші роки, ще зустрічаючи опір думаючих людей, далі ця модель пішла як по маслу. І саме на цей чудово підготовлений грунт і лягла кісельовщина.

На цьому тлі обілення якого-небудь спецназу ГРУ — питання вже десятого ступеня важливості.

Всі ці серіали про чергових «скажених», «спецнази» і що там у них зараз йде ще — лише варіація все на ту ж тему моделі бидло-поведінки. Змінилися лише декорації. Замість ментів стали солдати. Замість маніяків — терористи. А в іншому все залишилося тим же — крик, гвалт, істерики, побиття, агресія, погана гра, погані актори, і трупи, трупи, трупи.

Ця проблема не вирішується в ручному режимі. Вона дуже серйозна. Усвідомлення її серйозності, наскільки можна судити, в світі ще немає. Світ ще не стикався з таким. Він тільки починає прозрівати. Тільки починає робити перші кроки у розробці системи, комплексу заходів щодо протидії використання такого могутнього інструменту, як телебачення в негативних цілях, якщо воно потрапляє в руки покидькам, що дорвались до влади — не тільки в Росії, в будь-якій країні.

Україна, зіткнувшись з цією зброєю впритул, всю глибину проблеми, на жаль, поки також не усвідомлює. Заявлені приводи заборони — занадто дріб’язкові. Занадто незначні. А якщо б Росія не анексувала Крим — що, все це сусло і далі можна було б вкладати в голови свого народу? А сусло тих країн, які нападали і не нападуть на Україну? Так, такого гівномета, як росс-ТВ, не побудовано, мабуть, більше ніде у світі, але американські шоу з тітками, які б’ються в прямому ефірі — не набагато краще. Та ж пропаганда моделі бидло-поведінки. Або Ердоган, який в піку Путіну в Україні зараз вважається другом, і який, схоже, теж почав усвідомлювати всю силу телевізійного і друкованого зомбування. І що тепер — років через п’ять нішу пропаганди агентів НКВС займе пропаганда вартових ісламської революції? Заміна спецназу ГРУ, що мочить проклятих чеченців, на спецназ MIT, який мочить проклятих курдів? Як на мене, таке собі рішення.

Та й саме українське ТБ… Кожен раз, коли я бачу на українських каналах заставки новин з фронту, мене накриває дежавю. Використовується рівно той же шаблон, який був у Росії в заставках новин з Чечні. Причому шаблон вже того часу, коли злам телебачення вже стався, коли моральна складова була відкинута, і воно стало інструментом заробляння бабок на смерті, війну і чорнусі. Напружена музика, нагнітання обстановки, що їде танк, постріл, вибух, солдати на броні, стріляючий кулеметник, червоні смуги, червоні плями, напружене обличчя ведучого, напружений погляд… І якщо в колоніальній країні, що зійшла з розуму, заробляння телебаченням рейтингів і грошей на смертях своїх колоніальних громадян ще вкладалося в цю збочену логіку, то використання визвольної війни, використання смертей своїх власних солдатів, що захищають твою країну від вторгнення для підняття рейтингу і нагнітання чорнухи — незрозуміло зовсім.
Заборонити гівномет сусіда-агресора, і в цей же самий час набрати звідти інженерів і механіків та почати будувати свій власний за тими ж лекалами — логіка, на мій погляд, ну зовсім вже оригінальна.

Підсумовуючи.

Україна не зможе виграти війну без встановлення інформаційного суверенітету. Це очевидно. Цю аксіому, як і силу телебачення, Володимир Володимирович зрозумів чудово. Саме тому, в першу чергу, прийшовши до влади, він розгромив НТВ і ОРТ. Саме тому, в першу чергу, прийшовши в Крим, він потягнув туди пересувні ретранслятори на «Газелях».

Я не знаю, чи вирішується ця проблема технічно. Можливо, необхідно постійно розпорошувати в повітрі алюмінієву фольгу. Може, застосовувати системи РЕБ. Може, ще якось. Не знаю. Але абсолютно очевидно, що силове повернення окупованих територій назад під свій контроль не буде мати сенсу без встановлення на цих територіях інформаційного суверенітету та припинення впливу телевізійного зомбування агресора в голови населення. Територія залишається за тим, до кого лояльне населення — це базис. А якість населення цих територій така, що воно легко піддається зомбуванню.

Ось справжня проблема, яка стоїть зараз перед Україною. А зовсім не фільми, вироблені після першого січня 2014 року.

До речі, взимку п’ятнадцятого я сидів у Львові в кафешці і з дивним відчуттям нереальності дивився, як за сусіднім столиком сиділи бійці, що повернулися з АТО, а над їх головами по телевізору йшов все той же якийсь черговий серіал про пригоди російського спецназу у Чечні. І, що найдивовижніше, цей оксюморон, схоже, не викликав у цьому ресторанчику відторгнення ні у кого, крім мене. Вже приїлося. Вже природно. Вже, значить, відвоював свій куточок в голові і тут, у «лігві бандерівців».

Телебачення може бути як найпотужнішою зброєю, так і потужним освітнім інструментом. Девіз БіБіСі — навчати, інформувати, розважати. Навчати — на першому місці. Розважати — на останньому. Причому і розвага часто йде через освіту.
Замість «пригод Скаженого» в кафешках повинні бути Discovery Science, National Geographic і Animal Planet. З кожного засобу транслювання звучати. В прайм-тайм замість побудованих за чорнушними лекалами новин має бути Стівен Хокінг. А в «Спокойной ночи малышы» — Мітіо Каку.

І, безумовно, цей інструмент повинен бути під повним громадським контролем. Свобода слова не має ніякого відношення до свободи пропаганди. А вже тим більше людиноненависницькою. У найблагополучніших країнах з найменшою кількістю вбивств — найнудніше телебачення. Нічого нудніше ТБ Швейцарії я у своєму житті ще не бачив. Думаю, тут пряма кореляція.

Загалом, сусіди, всі, кому не пощастило — женіть цей російський гівномет звідусіль, завжди і де тільки можна по всьому периметру. Садіть кожного його навідника, що поливає по квадратах чергами-сюжетами про зґвалтовану мігрантами дівчинку. Женіть ганчірками і закривайте в’їзд в країну всім подносчикам патронів з «Лайфньюз». Перекривайте і депортуйте офіс «Раша-Тудей» у повному складі.

Це — зброя. Цей факт повинен бути усвідомлений. І система протидії йому в майбутньому повинна бути розроблена. Юліус Штрейхер не дарма був визнаний винним у Нюрнберзі.
Зробіть головним каналом Діскавері. І країна сама зміниться за десять років.

P.S. : Цей текст був написаний до подій з Савіком Шустером і не має до нього ніякого відношення.

Аркадій Бабченко