Будівельний майданчик нагадує мурашник: куди не кинь оком – робітники і техніка. Кілька сотень будівельників працюють майже цілодобово – у дві зміни по десять годин. Українці, турки, французи, німці, росіяни, італійці, філіппінці, азербайджанці – у цьому шумному "Вавилоні" робітники віртуозно розуміються за допомогою мови жестів. На перший погляд, це будівництво мало чим відрізняється від інших масштабних проектів. Якби не накопичувальні дозиметри на шиї в кожного і не відомий на весь світ силует саркофагу ЧАЕС на задньому плані, можна було би подумати, що тут будується один з об’єктів до Олімпіади у Сочі.

Утім, буденним будівництво "Нового безпечного конфайнменту" (НБК), як офіційно називається цей об’єкт, лише здається. Тут треба завжди бути напоготові – у будь-який момент може пролунати сигнал тривоги. На цей випадок у кожного є респіратор. Наскільки серйозним є ризик радіаційного ураження поблизу зруйнованого енергоблоку ЧАЕС, нагадала нещодавня аварія. За якусь сотню метрів від будмайданчика у лютому обвалилося 600 квадратних метрів покрівлі машинної зали аварійного енергоблоку. "Нам пощастило, що була волога погода і значного викиду пилу не сталося. Якби цей обвал стався влітку, у спекотну погоду, наслідки були би іншими. Їх відчули би не лише тут, але й по всій Україні та Європі", - визнає один з керівників проекту зведення нового безпечного конфайнменту Віктор Залізецький.

 Радіаційно (не)безпечно

Рівень радіації поблизу зруйнованого реактора ЧЕАС сьогодні у сотні разів менший, ніж після аварії 1986 року. Тим не менше, радіаційний фон у рази перевищує норму, що передбачена для населення. Тому будівельники працюють не більше 15 днів на місяць. Підготувати будівельний майданчик для відносно безпечної роботи було складно. На площі розміром у вісім футбольних полів довелося знімати шар забрудненого під час аварії ґрунту. Подекуди довелося заглиблюватися у забруднену землю до чотирьох метрів. Під час ліквідації наслідків вибуху реактора на цьому місці скидалися радіоактивні відходи будівництва об’єкту "Укриття", а також техніка. Через високий рівень радіації облаштування будмайданчика розтягнулися на роки. Тепер зона монтажу нового укриття захищена від опромінення з-під землі товстою бетонною плитою.

Найбільше опромінення дістається тим будівельникам, які працюють прямо під стінами старого саркофагу. Тут працюють лише по дві-три години. На цьому місці закладають фундаменти майбутньої технологічної будівлі, а також будівлі управління і контролю для нової арки. У цих приміщеннях працюватимуть фахівці, які контролюватимуть належне функціонування всіх систем нового безпечного конфайнменту.

Завдання – виграти час

Чого тільки не пропонували зробити з реактором, зруйнованим 1986 року. І побудувати щось на кшталт "бетонної Піраміди Хеопса", і опустити четвертий енергоблок під землю на глибину у декілька кілометрів. Арсенал ідей був величезним, пригадує Норберт Молітор - координатор групи експертів, які розробляли проект НБК. "Але всі ці ідеї не задовольняли головної вимоги, на якій я наполягав із самого початку: нове укриття має відповідати критеріям безпеки, які існують для ядерних могильників", - пояснює німецький інженер. Тобто, безпека для довкілля мала би бути гарантована на сотні і тисячі років. Утім, жодного такого варіанту не було. Тому довелося вдатися до тимчасового рішення.

Новий конфайнмент розрахований на сто років експлуатації. За цей час, сподіваються політики та експерти, буде знайдено розв’язання проблеми перепоховання високоактивних ядерних відходів, що перебуватимуть під аркою. Експерти нещодавно лише почали готувати план робіт з розбирання конструкцій старого "Укриття", зазначає Віктор Залізецький. Утім, хто фінансуватиме це, поки невідомо. "Вилучення нестабільних конструкцій "Укриття" та подальші роботи під конфайнментом Україна, скоріше за все, фінансуватиме самостійно. Як швидко це відбуватиметься, залежить від економічної та фінансової ситуації в країні", - каже Залізецький.

Де взяти гроші?

Норберт Молітор, як ніхто інший, знає, як важко збирати гроші на ліквідацію наслідків катастрофи на ЧАЕС. Він особисто організовував донорські конференції, аби нашкребти по всьому світі 980 мільйонів доларів на арку. Німецький експерт не береться прогнозувати, як швидко вдасться остаточно розв’язати "чорнобильську проблему". "Я виходжу з того, що це коштуватиме у багато разів більше, ніж новий безпечний конфайнмент", - зазначає Молітор. Утім, на такий тривалий період уперед політики не думають, каже інженер. За його словами, гроші на нове "Укриття" вдалося зібрати лише тоді, коли стало зрозуміло, що старий захисний саркофаг може будь-якої миті впасти.

Після добудови арки восени 2015 року, в українського уряду з'явиться новий "головний біль" - витрати на експлуатацію цього гігантського об’єкта. Жодних домовленостей з міжнародними донорами у Києва поки немає. Гроші обіцяли лише на будівництво конфайнменту.