Відомий письменник Пауло Коельо відвідав Чорнобиль, де в компанії якихось Каті, Олега, Юрія і Олени переглянув "знятий КДБ" ролик, в якому показане спокійне життя міста, що лежитьв безпосередній близькості від епіцентру катастрофи на АЕС. Його статтю публікує The Daily Mail.

"Відео було знято вранці 26 квітня 1986 року. В ньому показана звичайне життя звичайного міста. Ось сидить людина, п'є каву. По вулиці прогулюються мама з дитиною. Зайняті люди йдуть на роботу; одна-дві людини чекають на зупинці автобуса. Літній чоловік на лавці читає газету... Можливо, хтось із цих людей знає, що за два кілометри звідси сталася аварія. Можливо, вони знають, що три десятки людей загинули. Це багато, але не настільки, щоб змінити звичайний розпорядок життя городян". На екрані видно горизонтальні смуги - перешкоди від радіації, а наприкінці запису "агенти надягають спеціальні костюми", пише Коельо.

"Потрібно було негайно евакуювати (жителів) цієї території, але ніхто - ніхто! - нічого не сказав. Зрештою, уряд не помиляється, - обурюється Коельо. - Через тиждень на 32-й сторінці однієї з місцевих газет вийшла коротенька замітка на п'ять рядків, де йшлося про смерть робітників. І більш нічого. Тим часом, по всьому колишньому СРСР святкували День праці. У Києві люди брали участь у демонстраціях і уявляли, що повітря наповнене невидимою смертю".

"Мене відкидає в минуле: я сиджу в барі в районі ботанічного саду Ріо-де-Жанейро, і тут по телевізору повідомляють новину. В цей момент датчики на території Швеції, за кілька тисяч кілометрів від України, зафіксували наближення радіоактивного пилу. Того дня загинули 30 осіб. Але, якщо вірити представленій в 1995 році доповіді ООН, в усьому світі безпосередній вплив катастрофи на собі відчули 9 млн осіб, з них 3-4 млн - діти... Мовчання винних тривало куди довше, ніж можна було очікувати, зрештою, радіоактивний пил нікому не видно", - йдеться в публікації.

Далі письменник цитує професора Володимира Чорноусенка: "Додатково до цих 9 млн людей, що постраждали від радіації безпосередньо, ще 65 млн у багатьох країнах світу зазнали непрямого впливу через вживання зараженої їжі. Хай то Україна, Росія, Сполучені Штати чи Німеччина, абсолютно неможливо повністю контролювати ядерну реакцію. Ледь не трапилася аварія в Америці ("Мається на увазі Три-Майл-Айленд, де частково вибухнув ще один реактор", - пояснює автор), і може статися знову, в будь-який момент, коли ніхто цього не чекає".

"Через мовчання винних невинні теж зберігають мовчання, тому що сказати нема чого, геть нема чого", - підсумовує Коельо.

Переклад InoPressa