У дослідженні, опублікованому у вересні 2021 року, стверджувалося, що сліди на широкому просторі стародавнього озерного дна в Нью-Мексико є “остаточним доказом заселення Північної Америки людиною”, що було 23-21 тисячу років тому. Нове ж дослідження заперечує докази такого раннього віку.

Вчені попереджають, що дані датування недостатні для тверджень, які так радикально змінюють розуміння того, коли і як люди вперше з’явилися в Північній Америці. Використовуючи той самий метод датування та матеріали, нове дослідження показує, що сліди могли бути залишені на тисячі років пізніше, ніж спочатку стверджувалося.

"Я бачив потенційні проблеми з науковими перевірками датувань, про які повідомляється у статті Science", – говорить Чарльз Овіатт, один із авторів нового дослідження.

У центрі дебатів знаходиться крихітне насіння водної рослини, використане для визначення віку слідів. Тимчасові рамки для насіння були визначені методом радіовуглецевого датування.

"Хоча дослідники визнають наявність проблеми, вони недооцінюють базову біологію рослини”, – кажуть автори роботи. “Здебільшого, воно використовує вуглець, який знаходить у водах озера. І в більшості випадків це означає, що воно отримує вуглець не з сучасної атмосфери, а з інших джерел – джерел, які зазвичай є досить давніми".

Автори продемонстрували цей ефект, вивчивши рослинний матеріал Ruppia з відомим віком того ж регіону. Ботаніки зібрали живі рослини Ruppia з довколишнього ставка з джерельним харчуванням у 1947 році і заархівували їх у гербарії Університету Нью-Мексико. Використовуючи той самий метод радіовуглецевого датування, живі рослини в 1947 дали радіовуглецеву дату, що свідчить про те, що їх вік становить близько 7400 років. Автори відзначають, що якщо вік насіння, датованого слідами людини, також зміщений приблизно на 7400 років, то їх реальний вік складе від 15 до 13 тисяч років – дата, яка узгоджується з віком кількох інших відомих ранніх археологічних пам’яток Північної Америки.