У Німеччині нині бракує чотирьох мільйонів одиниць соціального житла. Такі цифри оприлюднив Інститут імені Едуарда Пестеля в Ганновері, що досліджує комунальні ринки. Очільник цієї установи Маттіас Ґюнтер вважає, що найближчими роками ситуація ще більше загостриться.

За даними дослідника-економіста, проблема браку житла тепер актуальна не тільки у великих містах. "Маємо невеличкі міста, де знаходяться великі університети, наприклад, Тюбінген чи Геттінген, які частково розташовані у сільській місцевості, проте все одно мають проблеми на ринку житла", - зауважує Ґюнтер.Молоді люди завжди переїздили до великих міст з метою здобуття освіти. "Чого бракує, так це балансу, коли сімї переїжджають до сільської місцевості або у передмістя великих міст", - пояснює він.

До того ж, збільшується кількість мігрантів із-за кордону. За даними Федерального статистичного відомства, у 2011 році, який вважається економічно успішним для Німеччини, сюди прибули майже на 280 тисяч людей більше, ніж виїхали. Відтак, там, де збільшився попит на житло, зросли і ціни. Це - закон ринку. Натомість пропозиції соціального житла, яке зводиться державним коштом для слабких соціальних груп населення, на цьому тлі не побільшали.

Соціальні помешкання недостатньо привабливі для інвесторів

Як і більшість людей, орендодавці бажають заробити гроші, каже директор Німецького союзу орендарів Лукас Зібенкоттен. Безперервне зниження кількості соціальних помешкань він пояснює, зокрема, тим, що нові будинки соціального типу практично не будуються та "одночасно певна кількість квартир випадає з так званого кола зобовязань громади".

Такі "зобовязання" - це договори, якими встановлено, наскільки довго квартири можуть здаватись в оренду як соціальні помешкання. Нові договори власники квартир відмовляються підписувати, оскільки ними не гарантуються належні доходи.

Маттіас Ґюнтер вважає, що такі зобовязання повинні перебирати на себе муніципалітети та федеральні землі. Саме до компетенції останніх в Німеччині входить будівництво соціального житла. За словами фахівця, в останні роки громади сприяли розвитку програм соціального житла, однак, за його оцінками, недостатньо успішно.

"Програми були настільки непривабливими, що ніхто не виявляв бажання інвестувати у цю сферу", - наголошує Ґюнтер. Очевидно, інвесторів не вдалося привабити через відсутність таких привілеїв, як, наприклад, низькі кредитні ставки.

Об'єднання міст бачить недоліки, але на сполох не бє

Добровільне обєднання німецьких міст Deutscher Stdtetag оцінює ситуацію дещо інакше. Кількість дешевого житла дійсно скорочується, каже керівник підрозділу з питань розвитку міст, будівництва, житла та транспорту Гільмар фон Лоєвські. Утім, він наводить інші цифри: за даними Федерального інституту досліджень будівництва та міст, щороку брак соціальнио житла становить до 100 тисяч помешкань.

Експерт вважає недоречним використання поняття "житлова криза". "Я б говорив про нестачу помешкань, а не про житлову кризу", - каже фон Лоєвські. Він вважає, що у цій царині мають більш активно діяти муніципалітети та керівництво міст, але зауважує брак коштів, які виділяються на зведення соціального житла з боку земельних урядів.

Дослідник бідності прогнозує "розмежування" міст

Там, де відсутні соціальні помешкання, багато людей живуть без даху над головою. Нещодавно Євангелічне обєднання допомоги безпритульним Німеччини оприлюднило дані про те, що у ФРН проживають 250 тисяч безхатченків. Дослідник питань бідності з Кельну Кристофер Буттервеґґе пророкує розмежування міст - на люксові райони мешкання багатих та території, де мешкатимуть нужденні.Суспільні заворушення у Франції в 2005 році та у Великобританії минулого року повинні бути застереженням відповідальним особам у Німеччині, вважає Буттервеґґе.

У порівнянні з іншими країнами Європи, Німеччина виділяє досить великі кошти на соціальне житло. За даними Євростату, у 2011 році німці витрачали на оплату житла в середньому 28,3 відсотка доходів свого сімейного бюджету. Найбільше у ЄС торік витрачали данці - 31,9 відсотка. Щодо інших країн, то на сьогодні відомі дані лише 2010 року: у Великобританії на оренду житла витрачали в середньому 28,9%, у Франції - 17,8%, Італії - 16,6%.