Після вибуху в Дамаску, що забрав життя міністра оборони та зятя Асада, зовнішній світ мусить терміново перейти до надзвичайних планів на випадок зміни режиму в Сирії, зокрема подбати про хімічну зброю. Для Росії ж головне - "підвищити ціну" зміни режиму, щоб Захід навіть не думав заохочувати подібний сценарій у Росії, пишуть ЗМІ.

"Теракт у центрі Дамаска біля будівлі служби національної безпеки, у добре охоронюваному кварталі Аль-Равда, показує, на що тепер здатні все більш впевнені в собі повстанці і яка інформація їм доступна", - пише Die Welt. Свідки кажуть про ще п'ять вибухів у центральному кварталі Мухаджирін.

"Зустріч найближчого до Башара Асада кола осіб, які займаються національною безпекою, звісно, була таємною. Виконавці замаху, очевидно, зуміли підкласти й детонувати в залі бомбу. Внаслідок вибуху загинули міністр оборони - християнин Дауд Раджа, його заступник Асеф Шаукат і генерал Хасан Туркмані, який керував групою з придушення бунту", - йдеться в статті.

Проте, на думку автора коментаря, "останній акт сирійської трагедії може затягтися надовго". На відміну від єгипетської чи туніської революції, чимала частина сирійського дипкорпусу та армії зберігає вірність підупалому режимові, оскільки той понад 40 років ставив на ключові державні та військові позиції представників або своєї алавітської меншини, або інших меншин - шиїтів чи християн.

"Питання вже полягає не в тому, чи переживе режим Асада повстання, а в тому, коли він впаде і що буде потім", - пише Міхаель Штюрмер в іншому матеріалі, опублікованому в Die Welt . Після вибуху в Дамаску зовнішній світ мусить планувати свої дії після падіння режиму, і передусім подбати про гігантські запаси хімічної і біологічної зброї, нагромаджені кланом Асада ще з допомогою Радянського Союзу.

Державний лад за старшого та молодшого Асадів "можна описати як світську диктатуру армії і спецслужб під вивіскою партії "Баас". Що буде після громадянської війни і можливого перевороту, оцінити важко", - пише автор.

Розклад зовнішніх сил він описує так: "саудити хочуть послабити Тегеран і посилити сунітів, Москва хоче зберегти свій вплив і отримати гроші за військові товари. Американці бояться "Братів-мусульман", завжди протистояли Асаду і 30 років тому в Хамі поплатилися за це кров'ю. Якщо країна, закроєна у колоніальні часи, справді виживе як цілісне утворення, майбутнє Сирії перш за все повинно турбувати Ізраїль, підкреслюється в статті. Що ж до Європи, від неї "знадобляться не гроші, а допомога у відновленні цивільних інститутів".

У середу співробітники адміністрації Обами зайнялися розробкою надзвичайного плану на випадок падіння сирійського уряду, повідомляє The New York Times. Особливу увагу було приділено хімічній зброї, яку ймовірно має Асад, і побоюванням, що президент пустить її в хід проти опозиції і мирного населення. За повідомленнями неназваних джерел видання, "Пентагон обговорив з ізраїльськими військовими питання про те, чи спробує Ізраїль знищити сирійські арсенали. Білий дім не рекомендує завдавати таких ударів".

У середу Обама також подзвонив Путіну і "знову закликав його дозволити, щоб Асада повалили", пише газета.

Загибель кількох наближених Асада в середу внаслідок теракту - поворотний момент, заявили американські дипломати і військові. "В історичному плані Асад - сила, яка виснажилася. Він не відіграє ролі в майбутньому Сирії", - сказав журналістам прес-секретар Білого дому Джей Карні. Він додав, що вибух спростував аргумент, ніби відставка Асада посилить безладдя. "Це натяк на позицію Росії", - зауважує газета.

Вашингтону також слід вжити заходів, щоб після повалення Асада не почалися масові вбивства алавітів, зауважує видання.

Мирні повстання в Сирії з часом трансформувалися в громадянську війну, що переростає в конфлікт між великими державами, які борються чужими руками, пише Альберто Негрі в Il Sole 24 Ore.

"Проблема полягає в тому, що всі в цій історії брешуть. Бреше режим, який вбиває не тільки повстанців, а й цивільне населення заради створення "алавітських" зон. Брешуть західні країни і держави Перської затоки, що повторюють, що хочуть переходу влади, в якому брали б участь разом з новими обличчями представники старого режиму і партії "Баас". Росіяни і китайці також брешуть, - пише Негрі. - Москва розігрує в Сирії глобальну партію. ​​Вона хоче довести, що може розладнати плани арабських і західних країн, взяти реванш не тільки за Лівію, а й за десятиріччя поразок і розчарувань. Росіяни бачили падіння Мілошевича, роздроблення Іраку Саддама Хусейна, їм довелося проковтнути українську Помаранчеву революцію. Росіяни зацікавлені в утвердженні принципу невтручання у внутрішні справи країни, навіть якщо на чолі стоїть режим, який систематично порушує гуманітарні та політичні права людини. Путін відстоює Асада, бо захищає своє невід'ємне право робити все, що захоче, у власному домі. І Китай, колос нового капіталізму, з цим згоден, бо, як і Росія, дотримується нової формули: ринкова економіка і поліцейська держава".

Ось така цинічна гра розгортається в Сирії, проте ми віримо в кращу долю сирійського народу, висновує автор.

Москва не відступиться від Дамаска: на кін поставлено відродження російської могутності щодо Заходу, стверджує в своїй статті у Financial Times Закі Лаїді, викладач Інституту політичних досліджень (Париж). "Росія побоюється: хаос у Сирії, якщо за ним настане перемога ісламістів, може призвести до радикалізації російського Кавказу", - йдеться в статті. Падіння режиму Асада послабить південний фланг Росії і остаточно відріже її від Близького Сходу.

На погляд автора, Росія намагається не адаптуватися до змін, а відродити колишній світоустрій: і"з занепадом вона бореться не засобами оновлення або розвитку, а шляхом систематичної політичної обструкції". Москві подобається "стабільність сирійського політичного життя, адже вона сильно нагадує російську". Обидва режими - авторитарно-націоналістичні і мають династичний характер, йдеться в статті.

Але є ще один фактор - прагнення Москви не допустити, щоб Захід здобув користь із сирійської кризи, вважає експерт. "Для російської сторони допомога народам, які борються з деспотами, - лише фасад, за яким ховаються політичні чи комерційні мотиви". Головне для Росії - "підвищити ціну" зміни режиму Асада, щоб Захід навіть не думав заохочувати подібне в Росії.

"Позиція Росії є, перш за все, спадщиною холодної війни, сказала Марі Мандра, політолог Національного центру наукових досліджень (CNRS), в інтерв'ю Liberation. Зв'язки між Москвою і Дамаском стали тісними, коли Хафез Асад, батько Башара, прийшов до влади в 1970 році. Російські компанії багато інвестували в Сирію в останні роки. "В очах західних країн головним відповідальним за нинішній конфлікт у країні є Башар Асад. Для Росії і Китаю відповідальність ділиться порівну між Башаром і повстанцями", - зазначає Мандра. Росія веде інформаційну війну, тобто займається дезінформацією, стверджує дослідниця. "Росія втрачає вагу в міжнародних відносинах, вона знає, що не поверне статусу наддержави, який був у СРСР. Вона прагне взяти реванш. Головне для неї - нічого не віддати західним країнам, не йти на поступки, надто ж США", - каже Мандра.

Також Путін побоюється зростання ісламізму. Він вважає, що світські диктатори можуть слугувати заслоном проти ісламізму і гарантами статус-кво, який завжди кращий, аніж зміни, мовиться в статті. Мандра відзначає зв'язок між ситуацією в Сирії і протестами в Росії. "Визнати, що всемогутній керівник держави перебуває під загрозою, а отже, дати політичній опозиції в Росії можливість поставити під сумнів своє власне існування", - зазначає вона. "У Росії немає плану виходу з кризи. Путін виявляється якоюсь мірою заручником ситуації. Він не зможе вийти з цієї драми з високо піднятою головою", - підсумовує дослідниця.

Переклад InoPressa