Чеські ЗМІ обговорюють міфи і факти про перші польоти в космос радянських космонавтів.

Космічна ера почалася в квітні 1961 року, коли Юрій Гагарін полетів на орбіту нашої планети. Але ще за півроку до його польоту наземна радіостанція вловила з космосу загадкові сигнали з проханням про допомогу. Чи не приховав, бува, радянський уряд попередника першого космонавта, пише чеська газета iHNed.cz передають ИноСМИ.ru.

Для історичного моменту, польоту людини в космос, Гагарін не підготував ані промов, ані дотепних жартів. Коли 12 квітня 1961 року о 09.07 за московським часом у ракетоносія його космічного корабля "Схід-1" заревли мотори, він просто крикнув: "Поїхали!". Потім без особливих проблем він зробив один оберт навколо Землі і до 11.00 благополучно приземлився в Саратовській області поряд з селом Смєловка.

Глава радянської держави Микита Хрущов активно використовував успіх Гагаріна для політичних цілей.

Після запуску супутника в 1957 році, здавалося, в руках Радянського Союзу всі можливі перемоги. У СРСР був хороший ракетоносій, провідні фахівці і не в останню чергу система влади, при якій все непотрібне ретельно приховувалося.

Так, світ не мав дізнатися про те, що вже при підготовці до космічної місії були людські жертви. Один пілот-випробувач загинув під час тестування системи катапультування для "Сходу", інший - Валентин Бондаренко - із загону космонавтів згорів під час тренувань у сурдобарокамері.

Незрозумілі інтриги політиків і впливових шефів конструкторських бюро вели до безглуздих поворотів і неконцептуальних рішень, за яких безповоротно зникали величезні суми грошей.

Замість наземних випробувань проводилися пробні запуски неперевірених машин. Мовчали і про аварію випробувального безпілотного корабля 23 липня 1960 року, про те, що 1 грудня того ж року згорів корабель з собаками при входженні в атмосферу, про невдалий старт ще одного корабля лише через три тижні. До польоту Гагаріна залишалося кілька місяців.

Італійці зловили SOS з космосу до і після Гагаріна. Вдруге говорила жінка

Сигнали радянських космічних апаратів в 60-роки намагалися зловити і прослуховувати не тільки професіонали, а й аматори. Якщо перші, як правило, мовчали про свої результати, то другі - вже ні. Одними з найкращих були брати-італійці Ахілл і Джованні Баттіста Джудіка-Кордільові. У 1957 році недалеко від Турина в старому німецькому бункері, що залишився після Другої світової війни, вони встановили станцію.

Попри дешеве устаткування, брати змогли досягнути певних успіхів, так що їм навіть заздрили деякі професіонали: італійці не тільки надали світові сигнали з перших радянських і американських супутників, а й змогли зробити записи.

За допомогою інших любителів італійці створили мережу, яка могла на диво точно визначити розташування об'єкта, що посилає сигнали. Результати роботи цих аматорів оцінили і в НАСА (NASA), куди їх потім запросили подивитися на місцеве устаткування.

Але брати на цьому не заспокоїлися. Вони стверджували, що 28 листопада 1960 року, тобто за півроку до польоту Гагаріна, вони піймали сигнал про допомогу. Говорили, що щось подібне повторилося і 2 лютого 1961 року, коли вони отримали запис нерівного серцебиття людини.

Незабаром після Гагаріна, 17 травня 1961 року, італійці навіть записали, як жіночий голос переговорювався з наземною станцією, з розмови виходило, що корабель втратив теплозахисний щит, і він горить при поверненні в атмосферу.

Запис російською мовою і сьогодні є в Інтернеті, від нього аж морозом проймає. Відразу після цього, 23 травня 1961 року, радянське агентство ТАСС повідомило, що в щільних шарах атмосфери згорів величезний автоматичний супутник.

І хоча перевірити цю інформацію з незалежних джерел не вдалося, цікаво, що приблизно того ж таки часу (20 травня) невідомі сигнали зловив британський радіотелескоп Jodrell Bank.

Місцеві науковці за частотою сигналу визначили, що це був радянський супутник "Венера-1", запущений до Венери 4 жовтня. Апарат було втрачено незабаром після того, як він досяг орбіти Землі.

Більшість фахівців рішуче не згодна з твердженнями італійських радіоаматорів. У кращому разі вони допускають, що брати неправильно інтерпретували сигнали безпілотних супутників, що напевно малоймовірно, якщо взяти до уваги їхні успіхи з сигналами інших місій.

Альтернативна історія: першим полетів Ільюшин, політ був невдалим

Деякі сумніваються і в тому, що Гагарін першим успішно завершив місію освоєння космосу. Вони стверджують, що насправді першим космонавтом, що повернувся на Землю, був льотчик-випробувач Володимир Ільюшин, син легендарного авіаконструктора.

Ільюшин народився 31 березня 1927 року. Він був льотчиком-випробувачем у конструкторському бюро "Сухой". У липні 1959 року на бойовому літаку він встановив світовий рекорд, узявши висоту 28 857 метрів. За це Ільюшин отримав звання Героя Радянського Союзу.

Але потім навколо фігури молодого Ільюшина почали відбуватися дивні речі. Всього за два дні до польоту Гагаріна британська комуністична газета Daily Mail опублікувала статтю свого московського кореспондента Денніса Огдена, в якій стверджувалося, що в СРСР було здійснено пілотований політ, під час якого космонавт був тяжко поранений.

Наступного дня французький журналіст Едуард Бробовськи прислав з Москви повідомлення, що цим невідомим пілотом був Володимир Ільюшин. Потім полетів Гагарін, і Бробовськи повідомив, що це або неправда, або відволікаючий маневр, який повинен приховати попередню невдачу.

У відповідь на повідомлення Бробовськи ТАСС 1 травня повідомив, що Ільюшин ще раніше потрапив у серйозну аварію, і тепер він лікується в Китаї. Говорили, що в його машину лоб у лоб в'їхав п'яний водій. Тільки чому відомий льотчик, син ще відомішого конструктора і герой СРСР, надав перевагу лікарям відстаючого Китаю, а не радянським фахівцям? Цього ніхто до ладу так і не пояснив.

Дивні обставини аварії Ільюшина відразу стали ґрунтом для виникнення альтернативної версії, згідно з якою син відомого тата дуже швидко поповнив загін перших космонавтів і відразу став кандидатом на перший політ.

Гагарін (у найкращому разі) мав його замінити. Ільюшин повинен був полетіти 7 квітня 1961 року на кораблі "Росія". Дуже поспішна підготовка взяла своє, і космонавт на орбіті знепритомнів. Із Землі його не змогли привести до тями, і в центрі управління польотами було ухвалено єдине можливе рішення: почати автоматичний спуск.

Кораблі "Схід" були сконструйовані таким чином, що космонавт перед приземленням повинен був катапультуватися. І зробити це, мабуть, можна було тільки перебуваючи при свідомості. Отож Ільюшин упав разом з кабіною і отримав тяжкі травми. Через несприятливі умови політ, до всього іншого, завершився в Китаї.

Проте більшість істориків космонавтики виступають проти цієї версії, зокрема й тому, що перебування важкого корабля на орбіті тоді не зафіксували навіть американські станції.

Коли російські архіви було розсекречено, в шафі знайшлося багато скелетів, але історії з Ільюшиним там не було. Ільюшин потім дослужився до генерала, встановив нові рекорди, отримав різні нагороди. Він помер 1 березня 2010 року.