Каха Бендукідзе - послідовний лібертаріанець, тобто прихильник мінімальної участі держави в економічному житті, максимальної приватизації, зниження податкового навантаження на бізнес та скасування величезної кількості механізмів регулювання економіки.

Перетворення, котрі Бендукідзе проводив у Грузії на посаді міністра з координації економічних реформ у 2004-2007 роках, багатьом не сподобалися, однак завдяки цим змінам Грузія піднялась із 137-го до 11-го місця в рейтингу країн за умовами ведення бізнесу, а ВВП країни за цей час зростав у середньому на 9,3 відсотки на рік. Каха Бендукідзе впевнений, що лібертаріанські принципи проведення реформ підходять і для України, попри відмінності як у масштабах, так і в національному менталітеті.

Deutsche Welle: В Україні так багато проблем, що незрозуміло, за що варто взятися в першу чергу. З чого, на Вашу думку, необхідно почати?

Каха Бендукідзе: По-перше, Україні необхідно знизити видатки бюджету, тому що інакше країна не зможе існувати. По-друге, потрібно знизити навантаження на бізнес, тому що інакше економіка не буде рости. По-третє - приборкати корупцію, інакше країни не буде. На всі ці три питання можна відповісти словом "дерегуляція". Це добре для економіки й одночасно знищує корупцію: нема законів, котрі можна порушувати за хабарі. І це дещо скорочує видатки держави. Усе це обов’язково потрібно зробити.

Як ідея дерегуляції узгоджується з курсом на європеїзацію країни, адаптацією до європейських стандартів? Адже у Євросоюзі держава відіграє вагому роль у регулюванні економіки.

По-перше, євроінтеграція - це далека мета. Навряд чи варто вважати, що найближчим часом на Україну впаде потужний вал європейських законів. А прямо зараз Україна не може витримати цей тягар держави, тому що він досяг жахливих розмірів. Це прийнятно лише для якихось дуже розвинених європейських країн. Зараз в Україні 48 відсотків ВВП фактично перерозподіляється державою. Це як у Німеччині, розумієте? Слабка економіка, що розвивається, не може цього витримати. Ніколи ніде в світі економіка, котра перебуває у такому стані, як українська, не могла втримати такий величезний прес держави.

По-друге, українська економіка значно більш зарегульована, ніж більшість європейських. І багато обмежень - більш складні та менш гнучкі. Наприклад, трудове законодавство - мені здається, у Європі такого взагалі ніде немає. У багатьох європейських країнах держава набагато менше представлена в бізнесі. Латвія, Естонія, Литва, Польща, Словаччина в економічному сенсі - більш ліберальні країни, аніж Україна.

Наприклад, в Україні заборонений продаж сільськогосподарських земель. Ви не маєте права продати свій приватний шматок землі сусідові. У якій країні Європи таке є? Наведу ще один приклад: Україна субсидує ціни на енергоносії. Яке відношення це має до Європи, до європейських принципів? Або, для прикладу, де в Європі держава регулює ціни на продукти? Лише в Україні.

Чому Україна стала такою?

Це результат популістських електоральних циклів. Кожен наступний політик приходив на хвилі популістських обіцянок, потім усередині циклу в Раді були змагання з популізму, у підсумку це викликало збільшення регулювання, податків, субсидій, бюрократії. Насправді це ніяке не регулювання, а просто джерело хабарів, котре влаштовувало ту чи іншу групу інтересів.

Усе це призводило до ще меншого розвитку бізнесу і до ще більшої популістської відповіді. Таким чином українська економіка стала за останні 20 років чемпіоном з повільного зростання. Повільніше не зростала жодна пострадянська країна і жодна східноєвропейська.

Ви говорили про те, що Маастрихтські критерії (обмеження державного боргу і бюджетного дефіциту для країн-членів ЄС. - Ред.) потрібно внести до Конституції України. Наскільки реальним для України є дотримання цих критеріїв?

Це не просто критерії, це конкретні вимоги, яким підпорядковані усі країни Євросоюзу. І ми у Грузії були першими, хто записав їх до законодавства. Тоді над нами усі сміялися, у тому числі й європейські країни. А нині ці положення є і в інших європейських конституціях. Цей шлях гарантує довготривале стійке зростання. І чим менш розвиненою є економіка, тим більш чутливою вона є до бюджетного дефіциту. Тому країни, що розвиваються, повинні мати набагато менший дефіцит, аніж розвинені.

Однак спочатку потрібно скоротити бюджет. З таким бюджетом, як зараз, Україна просто не виживе. У Європі цілеспрямоване скорочення бюджету такого масштабу, який потрібен Україні, було у Латвії в 2009-2013 роках і в Ірландії, де це відбувалося впродовж десяти років. Для порівняння, можна також згадати реформи Тетчер в Англії та Хосе-Марії Аснара в Іспанії.

А якщо уряд не скоротить бюджет свідомо, контрольовано, він скоротиться сам. Економіка падатиме, доходів не вистачатиме - і все. У Греції, де уряд після кризи 2008 року усіляко опирався скороченням, видатки бюджету в абсолютному вираженні скоротилися дуже значною мірою. В України такий вибір: або вона скоротить бюджет сама, або він скоротиться поневолі.

Як дерегуляція поєднується з проведенням воєнної операції?

Дуже добре поєднується! Це те, що лікар прописав. Потрібно зосередитися на головному. Якщо у вас в будинку пожежа, ви ж не будете у цей час займатися питанням налаштування телевізора? Ви ж плюнете на телевізор, правда? Головне - це виживання держави и побудова тих інститутів, без яких Україна існувати не зможе. А зовсім не питання регулювання міжміського сполучення та процесів у книгодрукуванні.

Однак багато хто в Україні побоюється, що лібералізація в ситуації війни може призвести до хаосу.

У 2008 році у нас у Грузії була справжня воєнна ситуація. Я зі свого кабінету бачив, як падають бомби на аеродром. І ми не запроваджували в цей час жодного раціонування, контролю цін, контролю обміну валюти, жодних екстраординарних заходів - було зрозуміло, що вони лише погіршать ситуацію. Ми не проводили націоналізації російських активів, нічого не забороняли.

А через півтора місяці після війни ми ухвалили рішення про скорочення податку на доходи. Він уже був зменшений, а ми скоротили ще більше. Це була наша відповідь, котра дозволила нам краще увійти у післявоєнне відновлення. У результаті після війни грузинська економіка скоротилася на три з чимось відсотки, а російська - на сім відсотків.

Хоча для Росії і світова криза, і ця війна були маленьким уколом, а для нас - серйозним потрясінням. І вже у 2010 році було зростання грузинської економіки - близько семи відсотків. І одна з причин - скорочення навантаження на бізнес, котре дозволило легше пережити складні часи.

Мені знається, наш досвід корисний. Ми - єдина країна, котра воювала з Росією за останні 30 років. Тому маємо у якомусь сенсі безцінний досвід - дай Бог, аби він нікому не знадобився, однак у даному випадку Україні він потрібен. Війна - це якраз те, що має стимулювати ухвалення правильних рішень зі скорочення державної участі в одному напрямку і посилення - в іншому.

В іншому - це в якому?

Це армія, поліція, судова система. Зараз ми спостерігаємо процес формування нової української армії. Він важкий та болісний, але він іде. Так само мають бути сформовані і правоохоронні органи. Основна проблема України - це корупція. Вона руйнує цю країну. І ось тут якраз держава повинна вжити заходів: потрібно саджати тих, хто порушує закони, пов’язані з основою існування суспільства.

Поки не буде покарання, ніхто не віритиме, що це всерйоз. А інакше жодна дерегуляція не допоможе. Якщо в людини немає двох ніг, вона не може рухатися. Однак якщо в людини є одна нога, вона все одно не зможе бігти. Потрібні обов’язково дві ноги. А зараз в України немає ані однієї ноги, ані другої.