Можливо, усунення Скрипаля – це ще й загроза всім тим російських громадянам, які були залучені в операцію ФСБ з втручання в американські вибори 2016 року

Обмін полковника Сергія Скрипаля в 2010 році на десяток російських "нелегалів" ( "sleepers"), заарештованих у США, не був типовим, оскільки ніколи раніше радянський, як і російський, уряд не обмінював російських (радянських) громадян-шпигунів на своїх шпигунів, спійманих за кордоном. Іноземних шпигунів обмінювали, а російських (радянських), на власних громадян, звинувачених у шпигунстві – ні. Мабуть, в 2010 році у Кремля не було вибору – занадто хотілося отримати назад в Росію спійману в США десятку на чолі зі знаменитою Ганною Чапман.

Напевно, з першого дня життя у Великій Британії Скрипаль залишався в серйозній зоні ризику, сам того не розуміючи, оскільки обміняних шпигунів, звичайно ж, до нинішнього випадку ніхто ніколи пальцем не чіпав. Уявіть собі, як би виглядали американські або англійські спецслужби, якби вони умертвили отрутою в Москві раніше обміняних Анну Чапман і всіх інших членів десятки, вразивши при цьому ще й сторонніх людей?

Отруєння колишніх співробітників спецслужб, як і отруєння в цілому супротивників нинішнього російського режиму в Росії та за кордоном, досі було найчастішим способом усунення ворогів. Отрута (якщо порівнювати її з пістолетом) завжди ускладнює розслідування. Спочатку потрібно встановити, що жертву отруїли. Потім намагатися визначити, якою саме отрутою і хто це зробив. Довести що-небудь тут досить складно. У випадку Олександра Литвиненка, наприклад, отруєного 1 листопада 2006 року, це зайняло кілька років. І навіть після того, як всі звинувачення були доведені в англійському суді і пред'явлені Кремлю, там все одно відмовилися визнати відповідальність за вбивство.

Путін переписав правила традиційних шпигунських ігор, замінивши всі старі одним новим: тепер немає ніяких правил

У випадку Скрипаля ми зіткнемося зі схожими складнощами на всіх етапах розслідування, і Путін зі своїм оточенням буде сміятися нам в обличчя і над усіма глумитися, тим більше що одного разу він вже перефразував відому фразу з радянського фільму сталінських часів про Олександра Невського: "Хто з мечем до нас прийде, від меча і загине ". Путін сказав: "Ті, хто капає кудись отруту, самі її й проковтнуть, врешті-решт, самі цією отрутою і отруяться".

Ще трагічніше, що раніше при дивних обставинах померли всі інші члени сім'ї Скрипаля: дружина в 2012 році, син в 2017 році. Залишалася лише дочка, отруєна тепер разом з батьком.

Ми ще точно до кінця не розуміємо, якою саме отрутою було отруєно Скрипаля. Також не розуміємо до кінця, як спочатку у випадку з Литвиненком, виживе він чи ні. Литвиненко був отруєний 1 листопада 2006 року, а помер 23-го. Ми багато чого ще не знаємо, але аналогія з випадком Олександра Литвиненка очевидна.

До того ж це не перше подібне отруєння за кордоном і в Росії. З доведених випадків за кордоном це вбивство Литвиненка (2006) і бізнесмена Олександра Перепеличного (2012). З очевидних випадків у Росії це смерть Юрія Щекочихіна (2003) і Романа Цепова (2004). Тож отрута – улюблений вид озброєння російських спецслужб.

Список людей, які померли в Лондоні за сумнівних обставин – теж серйозний. У нього входять, зокрема, й англійські громадяни. Не можна забувати про те, що двоє відомих бізнесменів, що мали відношення і до Литвиненка, а саме Бадрі Патаркацишвілі і Борис Березовський, теж померли при сумнівних обставинах. Бадрі помер в 2008-му від серцевого нападу, будучи, взагалі-то, молодою людиною, а Березовський був знайдений повішеним у 2013-му в будинку своєї колишньої дружини.

На жаль, після смерті Литвиненка єдиний висновок, який російський уряд зробив, це той, що за скоєні злочини покарання не буде. Російський уряд вже не дуже турбує громадська думка Заходу. Після всіх цих смертей; після вторгнення в Грузію в 2008 році, після анексії Криму і вторгнення в Україну в 2014 році; після втручання у вибори ряду європейських держав і в американські вибори 2016 року; після останньої зовнішньополітичної промови Путіна, де він нахабно і прямолінійно шантажує весь світ атомної війною, Кремль ставиться до думки всього навколишнього світу байдуже.

Вбивство політичного противника, чи то вбивство Анни Політковської в 2006 році чи Бориса Нємцова в 2015 році – це завжди посил, сигнал, попередження. Це теж одне з фундаментальних правил російських ФСБ і ГРУ, що сягає корінням у радянський КДБ і сталінський НКВС. Це жорстке правило полягало в тому, що перебіжчик повинен бути усунутий за першої можливості. Ті, хто тікали за часів Сталіна, майже всі були усунені. За часів Радянського Союзу не багато тікало, але й там є сумнівні смерті і очевидні вбивства. Для самих російських перебіжчиків це не було новиною і несподіванкою. Будь-хто з них розумів, що перебуває під смертним вироком.

Але ось що є нововведенням – це усунення всіх членів сім'ї перебіжчика або вже виміняного шпигуна. Перше означає, що противник російського режиму, Кремля, Путіна, ФСБ і ГРУ тепер ризикує не тільки своїм життям, а й життям всіх членів своєї родини. Друге – що сам факт обміну шпигунів втрачає сенс. Якщо виміняного шпигуна можна потім вбити, який же сенс когось на когось обмінювати – раз російська сторона все одно в кінці кінців усуне не тільки виміняного шпигуна, а й членів його родини. Так тільки з Троцьким вчинили. Перед тим, як в 1940 році вбити Троцького, Сталін спочатку вбив в СРСР молодшого сина Троцького Сергія (1937), а потім в Парижі старшого сина Троцького Льва (1938).

Можливо, усунення Скрипаля – це ще й погроза всім тим російських громадянам, які були залучені в складну і довгу операцію ФСБ з втручання в американські вибори 2016 року, які призвели до перемоги Дональда Трампа. Розслідування комісії Мюллера триває. В рамках цього розслідування можуть бути допитані багато російських громадян, що живуть за кордоном або бувають у США і готові дати свідчення слідчим. Якщо за свої дії в нових умовах головою відповідаєш не тільки ти, а й члени твоєї родини, то рішення відкрити рот і розповісти правду стає вкрай ризикованим.

Так чи інакше, Путін переписав правила традиційних шпигунських ігор, замінивши всі старі одним новим: тепер немає ніяких правил.

Юрій Фельштинський

Російсько-американський історик