Світова преса широко коментує рішення російського суду, який визнав Ходорковського і Лебедєва винними в розкраданні нафти. Іншого результату спостерігачі й не чекали: у сучасній Росії кинути виклик Путіну - все одно що встати на шляху танка. Відмовившись піти на поступки, Ходорковський став черговою жертвою путінської політичної вендети.

Михайло Ходорковський, колишній нафтовий магнат, що став за час ув'язнення видатним політичним символом, поза сумнівом залишиться під вартою після закінчення нинішнього терміну в наступному році, пише The Wall Street Journal. "Це недивно. Володимир Путін не хоче, щоб цей чоловік стояв у нього на шляху перед президентськими виборами 2012 року. Московський суд учора визнав Ходорковського винним за новим пакетом звинувачень у розкраданні".

"Адміністрація Обами вважає за краще потурати Кремлеві, як нещодавно вийшло з договором щодо ядерних озброєнь", - йдеться в редакційному коментарі, проте вчора, коли суд виносив вирок Ходорковському, президент Обама і держсекретар Хілларі Клінтон висловили свою стурбованість, і це породжує певний оптимізм.

У 2005 році багато спостерігачів були готові повірити у винність Ходорковського, несправедливість вбачали лише у вибірковості покарання, пише The Financial Times, але звинувачення, на підставі яких він засуджений на другому процесі, важко сприйняти інакше як надумані. Ходорковський - аж ніяк не святий, йдеться в статті, "він був нещадно-амбітним бізнесменом, на його рахунку - низка великих зловживань у сфері корпоративного управління", але, можливо, де в чому він тепер розкаявся, а його рішення не бігти за кордон надає йому певного морального авторитету.

Другий вирок Ходорковському не свідчить нічого нового про російську судову систему, зате оголює всю хиткість політичної влади в Росії. "Єдиний логічний резон тримати Ходорковського у в'язниці - страх (хоч яким би фантастичним цей страх здавався), що він стане могутнім політичним опонентом для тандему Путін-Медведєв. Поки Росія не поставить життєздатну демократію на місце своєї клептократії, змішаної з авторитаризмом, цей страх буде виправданий", - вважає FT.

27 грудня Михайла Ходорковського визнано винним у "другій справі "ЮКОСу", повідомляє Le Figaro. І це попри те, що люди з найближчого оточення російського президента Дмитра Медведєва, який хоче, щоб його вважали лібералом, висловлювалися за виправдувальний вирок, зауважує автор статті.

У чому причина такого озлоблення влади на цього олігарха? Кажуть і про особисту помсту Путіна, і про перехід бізнес-сфери під контроль високопоставлених чиновників і Кремля. Інші бачать у падінні патрона "ЮКОСу" попередження іншим олігархам, які б хотіли займатися ще й політикою. Захід же сприйняв, можливо, спрощене, але дуже чітке послання, йдеться в статті. Лілія Шевцова з Фонду Карнегі сформулювала його так: "Вирок у справі Ходорковського продемонстрував, що російська влада віддала перевагу бюрократичному і брутальному капіталізмові над ліберальною демократією".

Чи не тому суддя Данилкін у понеділок велів журналістам покинути зал суду, що йому було соромно? - запитує у своїй статті в The New York Times Юрій Шмідт, адвокат Михайла Ходорковського. Чи це був просто черговий приклад того, що росіяни називають "телефонним правом"? На думку Шмідта, результат справи Ходорковського став зрозумілим, щойно Путін на "прямій лінії" з телеглядачами проголосив: "Злодій має сидіти у в'язниці".

Ходорковський оскаржуватиме вирок, повідомляє Шмідт і роз'яснює, які перспективи має ця справа. "Можливо, в судовій системі, контрольованій політичною владою, апеляція приречена. Але у російського уряду є інші способи зробити так, як буде корисно для майбутнього країни". За словами адвоката, президент Медведєв має право помилувати Ходорковського. "Хоча Путін неодноразово стверджував, що засуджений повинен визнати свою провину, перш ніж вимагати помилування, на ділі закон не вимагає такого визнання чи навіть подання прохання про помилування". На погляд Шмідта, є й інші способи: суд може звільнити Ходорковського умовно-достроково, а Держдума - амністувати.

"Припинення переслідувань Ходорковського стане виразним знаком того, що в Росії починаються зміни і є надія на формування судової системи, що заслуговує на свою назву", - пише юрист, зазначаючи, що ця новина порадувала б і росіян, й іноземних інвесторів, і зарубіжні держави.

The Washington Post назвала редакційний коментар так: "Чи поплатився Путін за гоніння на Ходорковського?". Обама оточує увагою Медведєва на шкоду Путіну, керуючись гіпотезою, що Медведєв, можливо, порве з корумпованим авторитаризмом Путіна, пише газета, але "у понеділок по цьому курсу було завдано сильного удару".

Визнання Ходорковського винним - очевидний знак, що починання Медведєва зайшли в безвихідь і "Росія залишається країною Путіна". У понеділок адміністрація Обами засудила судове переслідування Ходорковського. Але, на думку газети, слова слід підкріпити справами: змусити Росію відповідати за "порушення прав людини" - наприклад, накласти санкції "на тих, хто відповідальний за судове переслідування Ходорковського", утриматися від прийому Росії до СОТ, почекати зі скасуванням поправки Джексона-Веніка.

Уповноважений з прав людини уряду Німеччини Маркус Ленінг називає новий вирок засудженому критику Кремля Михайлу Ходорковському "прикладом судово-політичного свавілля". З повною на те підставою, вважає автор матеріалу в Handelsblatt, однак зауважує, що "обвинувальний вирок, якого домагається Кремль, навряд чи загальмує економічну модернізацію країни". Німецький бізнес у Росії "занадто багато поставив на карту, щоб його представники могли критично відгукуватися про політику Москви".

"Влада стоїть над правом", - цитує видання думку Amnesty International про вчорашній вирок Ходорковському. Але "економіка домовилася з владою. Навіть судове свавілля неспроможне залякати інвесторів".

Оглядача The Guardian Саймона Тісдолла не дивує вчорашній вердикт Хамовницького суду у справі Ходорковського: "Іншого результату й не могло бути. В сучасній Росії кинути виклик Путіну - все одно що встати на шляху танка. Або відійди вбік, або чекай, що тебе рано чи пізно розчавлять".

Одним з перших прикладів "вендети як знаряддя політики" Путіна автор вважає історію з відеозаписом, на якій був зображений чоловік, схожий на генпрокурора Скуратова. "Справжній злочин Скуратова полягав, мабуть, у тому, що він почав розслідування корупції у верхах, яка стосувалася Єльцина і його найближчого оточення, до котрого належав Путін", - пише Тісдолл, вказуючи на подальшу низку "вендети".

"При ближчому розгляді - я бачив його в Гельсінкі нинішнього року - Путін не схожий на велетня-людожера, яким його іноді зображають критики. Цей невисокий чоловік, який у вигляді компенсації займається фітнесом і спортом на відкритому повітрі, здавався то гордовитим, то невпевненим у собі, то сердитим і ображеним. Можливо, це й пояснює його агресію до тих, хто його критикує. Та хоч як би там було, він часто експортує особисту неприязнь і на міжнародну арену", - пише автор, згадуючи про Саакашвілі і Ющенка. Відмовившись піти на поступки, Ходорковський став черговою жертвою путінської політичної вендети, і, цілком імовірно, не останньою, підсумовує автор.

Кореспондент La Repubblica поговорив по телефону з сином Михайла Ходорковського - Павлом, який живе в Нью-Йорку. Павло Ходорковський дав вихід своєму гніву: "Я розчарований - моя країна мала шанс для епохальної зміни іміджу. І я на це сподівався, не тільки заради мого батька, але заради всіх нас, росіян. Але нічого не поробиш, доти, доки Путін перебуватиме при владі, нічого не зміниться. Я розчарувався і в Медведєві: він говорить, говорить, але потім не заважає тому, щоб усе відбувалося відповідно до старих одіозних законів системи. А я змушений залишатися в Америці". Щоб стримати обіцянку, дану літнім ранком 2003 року: батько "змусив мене заприсягтися, що, якщо його заарештують, я не повернуся в Росію під жодним приводом".