Сьогодні, 15 серпня, планується візит глави Міненерговугілля України Юрія Бойка до Москви. У російській столиці він продовжить переговори з приводу скасування нині чинних українсько-російських газових домовленостей. Міністр узгоджуватиме нові умови співпраці "Газпрому" і "Нафтогазу", які дозволять знизити вартість блакитного палива для української промисловості і підприємств теплової комунальної енергетики, що працюють за рахунок імпортних постачань.

Експерти скептично ставляться до перспективи підписання нових газових угод найближчим часом, незважаючи на візит 11 серпня президента Віктора Януковича в Сочі для обговорення цього питання з президентом РФ Дмитром Медведєвим. До конкретних домовленостей ця зустріч не привела.

Янукович заявив про намір знайти компроміс з Росією в газовому питанні, оскільки "це на користь обох сторін", і заявив про можливість судового позову щодо легітимності угод між "Газпромом" і "Нафтогазом України" про постачання і транзит газу. Медведєв підтримав його, але при цьому зазначив важливість пошуку взаємовигідних варіантів співпраці в контексті перспектив участі України в інтеграційних процесах, які підтримує Росія.

Проте це суперечить євроінтеграційним планам Києва, які вже більше року є незмінною темою для обговорення на вищому політичному рівні під час переговорів з Брюсселем. Їхнім результатом вже стали домовленості про виконання Україною низки умов, які в найближчій перспективі повинні привести до підписання документів щодо створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС. Це дозволить, зокрема, розширити ринки збуту української продукції і таким чином наростити бюджетні доходи і валютні надходження в держскарбницю за рахунок розвитку зовнішньої торгівлі.

Проте така переорієнтація української економіки не влаштовує Росію, влада якої побоюється розширення впливу Євросоюзу на пострадянському просторі, - це негативно позначиться на зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних амбіціях Кремля.

Такі суперечності і прагнення України зміцнити енергетичну незалежність вже більше року заважають Москві і Києву досягти компромісу в питанні про умови газової співпраці. Українська влада вважає, що чинні домовленості, підписані попереднім урядом, який очолювала Юлія Тимошенко, шкодять національним інтересам країни, оскільки містять несправедливі умови визначення ціни газу (через них вартість газу, що імпортується "Газпромом" на український ринок, вища, ніж постачання російської монополії на ринки країн ЄС, котрі межують з Україною).

Проте "Газпром" подібна ситуація задовольняє, і там не бачать причин для скасування угод, підписаних в січні 2009-го терміном на десять років. А в уряді Миколи Азарова прогнозують негативний вплив на зростання національної економіки чинних договорів на постачання російського газу і тому шукають можливості для підписання нових, уникаючи судових розглядів у міжнародних інстанціях.

Українські і російські експерти поки що не бачать найймовірнішого сценарію залагодження ситуації, що склалася між країнами. "Росія чекає від України того, на що Україна не готова і не здатна. З іншого боку, Україна чекає від Росії того, що Росія могла б запропонувати Україні, але в обмін на те, на що Україна поки що не готова", - зазначив Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій.

На цьому тлі, за його словами, розвивається "тиха закулісна енергетична війна" між Україною і Росією. І завершиться вона, на думку експерта, тільки після президентських і парламентських виборів у Росії, виборів у Верховну Раду України, а також після того, як остаточно проясниться формат відносин між Україною і ЄС. "Тобто ситуація буде складною мінімум до кінця 2012 року", - прогнозує Карасьов.

Проте форсувати її розвиток можуть ринкові чинники, які призведуть до значного зниження цін на нафту, які грають центральну роль у розрахунках вартості газу за довгостроковими контрактами "Газпрому". "Ось вже п'ять-шість років всі однозначно визнають, що ринок нафтових ф'ючерсів - це не товарний ринок, і визначається він лише обсягом закачаних в нього вільних грошей, а не співвідношенням попиту і пропозиції", - розповів професор Віталій Бушуєв, глава російського Інституту енергетичних стратегій.

"Газпром" i "Нафтогаз" 21 квiтня 2010 року в Харкові пiдписали доповнення до контракту на постачання газу, згiдно з яким українська сторона отримала знижку в цiнi на газ, яка дорiвнює величинi зниження експортного мита при постачаннях газу до України.

Згiдно з постановою уряду РФ вiд 30 квiтня, нульове експортне мито при постачаннях росiйського газу до України дiє по 2019 рiк включно.

За контрактної цiни на газ нижче 333,33 дол за 1 тис кубометрiв розмiр мита дорiвнюватиме нулю. Якщо цiна дорiвнюватиме або буде бiльшою за 333,33 дол, то мито визначатиметься як рiзниця 30% контрактної цiни та суми в 100 доларів.

Спецiальний митний збiр дiє щодо 30 млрд куб м газу, що постачається до України в 2010 роцi, i 40 млрд куб м газу, який щороку постачатиметься Українi з 2011 по 2019 рiк. Обсяги газу, що перевершують цей показник, оподатковуватимуться загальним 30-вiдсотковим митом на експорт газу з Росiї. Мито застосовується з 1 квiтня 2010 року.

Згідно з газовими контрактами від 19 січня 2009 року між "Нафтогазом" і "Газпромом", ціна газу для України перераховується щокварталу за спеціальною формулою. У неї закладено базову ціну 450 дол за тисячу кубометрів, а також прив'язку до котирувань мазуту і газойлю Platts з дев'ятимісячним запізненням.

Київ і Москва готуються до протистояння

У київських владних колах не приховують того, що можуть використати проти РФ методи контршантажу. Наприклад, симетрична відповідь на торговельні санкції Росії проти України у вигляді позбавлення російської сторони преференцій в будівництві двох блоків Хмельницької АЕС, пише російська "Новая газета".

Крім цього, називають запуск процесу "вимоги відшкодування екологічного збитку, що виник унаслідок перебування в Криму ЧФ РФ". А також реанімацію давнього конфлікту щодо відбирання маяків у Чорноморського флоту, блокування вступу Росії до СОТ або підвищення тарифів на транзит російського газу.

Одне слово, наявні всі ознаки підготовки до затяжного українсько-російського протистояння. Чого від Януковича, якого Москва двічі підтримувала і на президентських виборах, і під час його перебування в опозиції, ніяк не чекали. Тиснути на українського президента не виходить навіть у глави РПЦ патріарха Кирила, який досі мав на Януковича досить великий вплив.

Але завзятість українського президента пояснюється зовсім не раптовою русофобією, а суто політичним прагматизмом. Адже в 2012 році мають пройти парламентські вибори, а "Партія регіонів", на чолі якої Янукович прийшов до влади, стрімко втрачає своїх прихильників. Причому не на традиційно ворожому Януковичу заході країни, але на сході і в Криму. Тому здача стратегічних інтересів України не тільки погіршить становище пропрезидентських політичних сил, а й може активізувати як парламентське, так і громадянське протистояння.

Крім цього, агресивна активність російської сторони, яка хоче отримати контроль не тільки над газовою трубою, а й над меншими, але дуже цікавими шматками українського бізнесу, - від КБ "Антонов" і Одеського припортового заводу до "Луганськтепловозу" і "Запорожсталі" - вочевидь не влаштовує великих українських бізнесменів, які звикли почуватися у власній країні самостійними гравцями і які в своїй більшості орієнтовані на західні ринки. А від цих бізнесменів так чи інакше залежить і сам Янукович.

До того ж донедавна Янукович вів гру на зближення із Заходом. Проміжною демонстрацією успішної співпраці мало стати підписання базових документів про співпрацю з ЄС. Проте на сьогодні, схоже, процес припинений, оскільки Захід вкрай негативно відреагував на арешт екс-прем'єра Юлії Тимошенко. Несподівано для офіційного Києва на арешт Тимошенко негативно відреагувала і Росія, оголосивши через МЗС, що газові домовленості, за які судять Тимошенко, були підписані відповідно до домовленостей президентів двох країн і повністю відповідали законодавству України та Росії.

Отже, Янукович отримав одразу кілька жовтих карток. І від Брюсселя з Вашингтоном, і від Москви. Що значно звузило широту його маневру, позбавивши можливості продовжувати ігри в багатовекторну політику.

Куди сьогодні відступати Януковичу, незрозуміло. Виходів поки що бачиться два. Або виправдатися в очах США і ЄС, звільнивши Тимошенко, або піти на поступки Росії, почавши закручувати гайки в країні за бєларуською схемою.

Правда, не виключено, що Янукович може спробувати і повоювати на газовому фронті. У останні дні зазначено різке підвищення об'ємів закупівлі російського газу. Якщо на початку серпня Україна купувала в середньому 60 мільйонів кубометрів газу на добу, то до 10 серпня закупівлі становили вже 97,3 мільйона кубів на добу. Не говорячи вже про те, що на початок липня Україна вибрала 29 мільярдів кубометрів з 40 запланованих на весь 2011 рік. З урахуванням досвіду останньої "газової війни" 2008-2009 років не виключено, що Україна, не будучи готовою йти на поступки Росії, заповнює під зав'язку газові сховища, щоб "зустріти ворога у всеозброєнні".